РІШЕННЯ

                                             Іменем України

з участю: представників КЛПЗ „Чернігівська міська лікарня № 3” Сидоренка Т.М., та  Пиріг І.О.,ОСОБА_1, та її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 3” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 3” про зобов”язання внести запис у трудову книжку,-

в с т а н о в и в:

               В вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КЛПЗ “Чернігівська міська лікарня № 3” про внесення до її трудової книжки запису про роботу з шкідливими умовами праці, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 50 головного лікаря від 15 травня 1990 року вона була переведена на посаду лікаря-лаборанта реанімаційного відділення, але, як виявилося при оформленні документів для призначення пенсії, адміністрацією лікарні до 2006 року не було внесено відповідного запису до трудової книжки. Позивачка звернулася з письмовою заявою до відповідача, внаслідок чого відповідачем був виданий наказ  № 25-к про внесення змін до наказу № 50, яким змінено назву посади, замість посади “лікар-лаборант реанімації” внесено запис “лікар-лаборант реанімації в клініко-діагностичній лабораторії”. У зв”язку з цим позивачці було відмовлено у зарахуванні стажу роботи у подвійному розмірі як працівнику реанімації. Позивачка вказує, що дізналася про свої порушені права тільки 22 серпня 2007 року при оформленні пенсії.

                 Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов”язано адміністрацію лікарні внести запис до трудової книжки позивачки згідно наказу головного лікаря № 50 з назвою посади  - лікар-лаборант реанімації. Скасовано наказ № 25-к від 16 лютого 2006 року про внесення змін в наказ № 50 від 15 травня 1990 року, про що внести відповідний запис до трудової книжки.

                Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що адміністрація лікарні порушила ст. 48 КЗпП України щодо того, що запис про переведення позивачки на іншу посаду відповідно до наказу № 50 не був своєчасно внесений до трудової книжки позивача. На думку суду першої інстанції,  вимога позивача про зобов”язання внести у трудову книжку запис згідно наказу головного лікаря № 50 від 15.05.1990 року є обгрунтованою відповідно до п. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і орагнізаціях. Як вказав суд в своєму рішенні, зазначена у наказі № 25-к від 16.02.2006 року посада лікаря-лаборанта реанімації в клініко-діагностичній лабораторії не відповідає штатному розпису міської лікарні № 3 на 2006 рік.

               В апеляційній скарзі КЛПЗ “Чернігівська міська лікарня № 3” просить залишити в силі наказ № 25-к від 16 лютого 2006 року, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2007 року скасувати і направити справу на новий розгляд. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є неправильним щодо скасування наказу № 25-к від 16.02.2006 року, де спір ведеться між сторонами не за весь наказ взагалі, а тільки за той пункт, де йдеться про переведення позивачки на іншу посаду. На думку апелянта, судом першої інстанції були викладені не точні аргументи свідків. Апелянт стверджує, що позивачка впродовж роботи в лікарні вважала, що працює на посаді, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення, не має ніякого обгрунтованого висновку і не підтверджується жодним документом. Суд в своєму рішенні обгрунтував те, що позивачка дізналася про свої порушені права тільки тоді, коли звернулася за призначенням пенсії. Але ж позивачка працює на посаді лікаря-лаборанта в КДЛ з 15 травня 1990 року, і вона це знала напевно.

               Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню виходячи з наступного.

               При постановленні рішення суд, задовольняючи позов  виходив із того, що п.9   наказу № 50 від15.05.1990р., про переведення  лікаря лаборанта поліклінічного відділення ОСОБА_1, на посаду лікаря лаборанта реанімації (а.с.10) не скасований і не визнаний у встановленому порядку не дійсним, та що свідки показали що позивачка виконувала роботу для реанімаційного відділення.

              Проте такий висновок суду є небгрунтованим,  в якому неправильно встановлені фактичні обставини справи.

          Так, як вбачається зі штатного розпису, у Чернігівської міської лікарні №3 станом на 1990р., та наступні роки в реанімаційному відділенні (відділенні анестезіології) лікарні відсутня посада лікаря-лаборанта, а така посада є в клініко-діагностичній  лабараторії( ас.30,37-70).  В копіях особових рахунків  позивачки  (ас.71-86) в якій зазначена її трудова діяльність також зазначено що вона виконує роботу лікаря-лаборанта в клінічній лабораторії, і відсутні дані про її роботу в реанімаційному відділенні.

          І  саме виходячи із виконуваної позивачкою роботи, відповідно до її кваліфікації в структурному підрозділі лікарні, куди була переведена ОСОБА_1,  виявивши неправильність в зазначеному наказі №50 від 15 травня 1990р., адміністрація відповідача обґрунтовано   внесла зміни про роботу позивачки   до цього наказу, шляхом видання наказу №25-К від 16 лютого 2006р.,(ас.12) за яким ОСОБА_1, переведена на посаду лікаря-лаборанта реанімації в клініко-діагностичну  лабараторію що відповідає як штатному розпису, так і виконуваній нею роботі.

           Наводячи свої міркування щодо задоволення позовних вимог  суд взяв до уваги показання свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  які зазначали що ОСОБА_1.виконувала роботу для реанімаційного відділення, хоча її робоче місце знаходилось у клініко-діагностичній лабалаторії. Проте такий висновок суду ґрунтується на неповно з”ясованих обставинах. Так, окрім фактичних даних, що містяться в  штатному розпису, та  копій особових рахунків, суд не може погодитись із доводами позивачки, що вона працює на посаді лікаря- лаборанта реанімації, також виходячи із посадової інструкції лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії,  із якою вона була ознайомлена(ас.87- 90).    Сама позивачка в судовому засіданні не заперечувала того факту, що проводила обстеження не лише відділення реанімації, а й інших відділень лікарні.

          Таким чином позивачка виконувала роботу, лікаря-лаборанта в клініко-діагностичній лабораторії і саме за виконання цієї роботи, їй виплачувалась заробітна плата  і забезпечувались відповідні умови праці і належних доказів, що вона працювала лікарем лаборантом реанімації в матеріалах справи немає.

          Виходячи з наведеного,  рішення суду як необґрунтоване  підлягає скасуванню.

          Оскільки наказом №25-К від 16.02.2006р. назву посади, яку обіймала позивачка адміністрацією відповідача було приведено у відповідність із штатним розписом лікарні, та виходячи із виконуваної нею роботою, то відсутні підстави для скасування зазначеного наказу, та покладення зобов”язання на відповідача внести запис до трудової книжки останньої згідно наказу № 50від15 травня 1990р.

               На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що  в позові ОСОБА_1, необхідно відмовити.

          Керуючись ст. ст. 303, 307, п.1ст.309, 313-314,  316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

                                                     В И Р І Ш И В:

              Апеляційну скаргу Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 3” - задовольнити частково.

              Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2007 року - скасувати.

               В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичного закладу “Чернігівська міська лікарня № 3” про зобов”язання внести запис у трудову книжку відмовити.

              Рішення набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.       

         Головуючий:              

          Судді: