ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                 

                                                  Справа № 2-1834/11р.

 Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

22 квітня 2011 року                                                        м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-          Головуючої судді          Черніцької І.М.

-          за участю секретаря      Бурячинської Д.Д.

    за участю                        представника ПП «Онікс»в особі

                                            директора - Самотяги О.В.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Онікс»про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки,-

                                                В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства «Онікс»про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити   частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 01 січня 2007 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Онікс», зареєстрований у Тернопільській регіональній філії центру ДЗК від 22 січня 2007 року за № 040764400325.

Стягнути з приватного підприємства «Онікс»  на користь орендодавця ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за період 2007-2010 років  у розмірі  1200 грн., а також державне мито у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи  у суді у розмірі 120 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.           

Головуюча                                                                       І.М.Черніцька

Копія вірна

Суддя                                                                                   І.М.Черніцька                                                  

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    Справа № 2-1834/11р.

         Р І Ш Е Н Н Я

             І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 квітня 2011 року                                                           м.Тернопіль                          

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді      Черніцької І.М.

               -  при секретарі            Бурячинській Д.Д.

             з участю                    представника відповідача в особі

                                                директора  - Самотяги О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (після одруження Дем’янів) Ольги Ярославівни до приватного підприємства «Онікс»про стягнення заборгованості та  розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_2  звернулась до суду з позовом до приватного підприємства (далі ПП) “Онікс” про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку в сумі 2400 грн.. інфляційних втрат в розмірі 488,76 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки.  

          Позивачка вказала, що  1 січня 2007 року між нею та відповідачем в особі директора Самотяги О.В. було укладено договір оренди  земельної ділянки, відповідно до умов якого вона передала відповідачу у платне користування належну їй земельну ділянку площею 1,54 га, яка знаходиться в с.В.Гаї Тернопільського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, а відповідач зобов'язувався щорічно до 31 грудня поточного року вносити орендну плату у розмірі 1,5% грошової оцінки земельної ділянки, що становила 300 грн. або в натуральній формі —600 кг зерна пшениці, 50 кг цукру, 15 кг гречаної крупи або в замін послуги.

          Як зазначила позивачка, ПП »Онікс»належним чином не виконує умови договору щодо сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 2007 року по 2010 рік, а також при обробітку землі не дотримується агротехнічних умов та сівозмін, що приводить до зниження родючості ґрунтів.

          Крім того, позивачка ствердила, що даний договір суперечить вимогам Указу Президента України від 2 лютого 2002 року, відповідно до якого розмір орендної плати не може бути нижче 3% вартості земельної ділянки.

          Посилаючись на наведене, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.

          В ході судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_4 неодноразово уточнював позовні вимоги та  в кінцевому результаті просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача лише оренду плату у розмірі 2400 грн., виходячи із 3% вартості земельної ділянки.

          У судовому засіданні представник позивачки підтримав уточнені позовні вимоги, зіславшись на доводи викладені у заяві.

          Представник ПП “Онікс” директор Самотяга О.В. позову не визнав та пояснив, що заборгованість по орендній платі виникла з вини позивачки, оскільки вона не приходила за орендною платою, а її представник не мав належним чином оформленого доручення. Посилаючись на вищенаведене, вважає, що відповідач взяті на себе зобов'язання виконує належним чином, а тому підстав для розірвання договору оренди не має.  

Свідок ОСОБА_5, яка працює бухгалтером у відповідача, показала, що за орендною платою приходив батько ОСОБА_4, який договору оренди земельної ділянки та довіреності не пред’являв.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у період з 2000 року по серпень 2010 року працював бригадиром у відповідача. Видавав орендну плату згідно відомостей. При цьому, зазначив, що не пам’ятає чи приходила ОСОБА_2 або її представник за отриманням орендної плати та йому не відомо з яких підстав не виплачувалась орендна плата орендодавцю ОСОБА_2

          Судом встановлено, що          позивачка є власницею земельної ділянки площею 1,54 га, яка розташована на території  Великогаївської  сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 705998, виданим 31 липня 2002 року на підставі  свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Тернопільською районною нотаріальною конторою 28 травня 2002 року.  

          1 січня 2007 року між  ОСОБА_2 та ПП «Онікс»був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років, згідно  умов якого орендодавець  ( позивачка) надала, а орендар ПП «Онікс»в особі директора Самотяги О.В. прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,54 га, яка знаходиться на території В.Гаївської сільської ради та зобов'язувався щорічно до 31 грудня поточного року вносити орендну плату у розмірі  1,5% від нормативної грошової оцінки землі, що становило 300 грн. або в натуральній формі —600 кг зерна пшениці, 50 кг цукру, 15 кг гречаної крупи або в замін послуги. Нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 20 000 гривень.

          Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних  чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Згідно з вимогами ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Відповідно до умов п.п. 9,11,12 укладеного договору оренди відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату в грошовій формі в розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки, що становила 300 грн. на рік, або в натуральній  формі - 600 кг зерна пшениці, 50 кг цукру, 15 кг гречаної крупи або в замін послуги. Орендна плата повинна була вноситись орендарем не пізніше 31 грудня поточного року, а передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати - оформлятись відповідними актами.

          Згідно із вимогами п.28 вищезазначеного договору оренди, орендодавець має право вимагати від орендаря  цільового використання земельної ділянки та своєчасного внесення орендної плати.

          Судом встановлено, що відповідач не вносив і позивачка не отримувала орендну плату згідно договору оренди земельної ділянки за період з 2007 року по 2010 рік, в результаті чого утворилась заборгованість по орендній платі в сумі -1200 грн., виходячи із розрахунку 1,5% від нормативної грошової оцінки землі, що становило 300 грн.(300грн.* 4 роки=1200 грн.).

          Дана обставина  стверджується матеріалами справи, зокрема, відомостями на видачу орендної плати у грошовій та натуральній формі за 2007-2010 роки, і визнається відповідачем, а тому в силу вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

          Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що орендну плату слід визначити відповідно до вимог Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»за № 725/2008 від 10 серпня 2008 року  у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки, оскільки   даний Указ носить рекомендаційний характер, механізм його виконання законодавчо не забезпечений та може бути лише підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення, або для його розірвання.

          Рішення про збільшення розміру орендної плати до 3 відсотків від вартості земельної ділянки є правом орендаря, що в значній мірі залежить від результатів його господарської діяльності та фінансово-економічного стану, який в свою чергу щороку залежить від погодних умов, які склалися, що істотно відображається на результатах сільськогосподарської діяльності.  

          У судовому засіданні встановлено, і це не заперечувалось самим представником позивача, що позивач не звертався до відповідача із заявою про перегляд орендної плати та додаткового договору про збільшення розміру орендної плати до 3 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки між сторонами  не було укладено.

          Таким чином, суд  приходить до висновку, що сторонами спірного договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати не переглядався, а тому до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати за 2007 - 2010 роки у розмірі 1200 грн., виходячи з розміру обумовленого сторонами в договорі, тобто 300 грн. на рік, що складає 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в даному договорі.  

          Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що заборгованість виникла з вини позивача, оскільки батько позивачки  у липні 2007 року викрав даний договір оренди,  так як сам по собі договір не є підставою для видачі орендної плати відповідно до умов договору.

Крім того, ПП «Онікс» визнавало позивачку одним із пайовиків та її право  на отримання орендної плати, оскільки її прізвище на протязі 2007-2010 років вносилось  у відомості для отримання орендної плати у вигляді сільськогосподарської продукції чи грошей, що стверджується поясненнями представника відповідача, відомостями на отримання орендної плати, долученими до справи  самим відповідачем.

          Посилання представника відповідача на те, що ПП “Онікс” не чинило перешкод позивачці в отриманні орендної плати суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до вимог Договору оренди земельної ділянки  обов'язок  вносити орендну плату за користування землею не пізніше 31 грудня поточного року покладено на орендаря, що стверджується змістом п.п.9,11 Договору.

          Аналогічне положення зазначене у ст. 24 Закону України «Про оренду землі».

В судовому засіданні  відповідач не спростував вищезазначені  обставини, а судом не встановлено доказів, які б підтверджували сплату відповідачем орендної плати, або передачу продукції чи надання послуг та відмову позивачки від отримання орендної плати.

Згідно з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки вони є суперечливими, носять загальний характер. Крім того, дані свідки працюють у відповідача, а тому є зацікавленими особами. Будь-яких інших доказів відповідачем надано не було.           

          Разом з тим, представником позивача на спростування доводів відповідача про те, що представник ОСОБА_2- ОСОБА_4, який приходив за отриманням орендної плати не мав належним чином оформленого доручення,  представлено суду належним чином оформлену довіреність на ім’я ОСОБА_4 щодо одержання майнового паю, яка видана 17 квітня 2008 року та посвідчена секретарем виконкому Великогаївської сільської ради Тернопільського району та зареєстрована у реєстрі за № 142.   

Згідно із вимогами ч.2 ст.651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч.1 ст.15 ЗУ “ Про оренду землі” до істотних умов договору оренди землі відноситься орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, тощо.   

          Згідно із вимогами ст.ст. 31,32 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі може бути розірваний за  згодою  сторін. На  вимогу  однієї  із  сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24,25 цього Закону та умовами договору, зокрема, несвоєчасного внесення орендної плати.

Аналогічне положення закріплене у п. 38 договору оренди, укладеного між сторонами, в якому зокрема зазначено, що договір припиняється шляхом його розірвання  за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

          Крім того, п.39 зазначеного Договору передбачена можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.  

          Разом з тим, відповідно до вимог ч. 5 ст. 17 Закону України «Про плату за землю»(який був чинний на час виникнення спірних відносин) несплата земельного податку,  також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платника –протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Судом встановлено, що  за період з 2007 року по 2010 рік орендар не сплатив позивачці зазначену у договорі орендну плату, тобто має місце систематичне порушення відповідачем істотних умов договору щодо внесення орендної плати. У такому випадку, при невиконанні другою стороною обов’язків, передбачених договором, за рішенням суду дія договору припиняється шляхом його розірвання.  

          Таким чином, враховуючи встановленні обставини справи та вимоги закону, суд прийшов до висновку, що систематичне невиконання відповідачем  умов договору оренди землі в частині виплати в установленому порядку орендної плати за 2007-2010  роки  є істотним порушенням умов договору оренди землі, що призвело до порушення майнових прав орендодавця (позивача у справі), які підлягають захисту  шляхом розірвання договору оренди землі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за 2007-2010 роки у розмірі 1200 грн., виходячи з розміру, обумовленого сторонами в договорі, тобто 300 грн. на рік, що складає 1,5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в даному договорі.  

          Разом з тим, суд враховує, що відповідно до п. 13 Договору орендар зобов'язувався переглядати оренду плату щорічно. Відповідно до   довідки ПП “Онікс” від 13 квітня 2011 року орендна плата пайовикам села В.Гаї за 2009 —2010 рік склала 1249 грн., що становить 624,50 грн. та складає 3,1225% від нормативної грошової оцінки земельної частки паю, вартістю 20 000 грн., однак щодо позивачки орендна плата не переглядалась і складала 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної частки.

Крім того, суд приймає до уваги також те, що п. 39 Договору оренди передбачена можливість розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку за заявою орендодавця.

          В силу вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 88, 212, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України,  ст. ст.526, 530, 651 ЦК України, Законом України “ Про оренду землі” суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства «Онікс»про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки укладений 01 січня 2007 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Онікс», зареєстрований у Тернопільській регіональній філії центру ДЗК від 22 січня 2007 року за № 040764400325.

Стягнути із приватного підприємства «Онікс на користь орендодавця ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за період 2007-2010 років у розмірі 1200 грн.,  а також  державне мито у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді  у розмірі 120 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуюча-підпис:                                                                  

Копія вірна

Суддя                                                                                    І.М. Черніцька