Справа 2- 595/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                                                        У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 року                                         Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі :

Головуючого –Сливка Л. М.

за участі секретаря – Заплітного Б. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Тернопільводоканал", третя особа –ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої шкоди,

В С Т А Н О В И В:          

Позивач ОСОБА_1 пред’явив до суду позов до комунального підприємства "Тернопільводоканал", третя особа –ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, покликаючись на те, що зазначена шкода спричинена  йому неправомірними діями ОСОБА_2, який 19 липня 2010 року, керуючи належним відповідачу автомобілем марки "КАМАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з алюмінієвим човном, який належить позивачу на праві власності, що призвело до його пошкодження, у зв'язку з чим позивач поніс матеріальні витрати на його ремонт у розмірі 1700 гривень, які ОСОБА_2 компенсувати відмовляється. Зважаючи, що ОСОБА_2 заподіяв позивачу шкоди, перебуваючи у трудових стосунках із відповідачем, щкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є відповідач, вважає, що обов'язок із її відшкодування покладається відповідно до закону на відповідача. Крім того, позивач зазнав моральних збитків, що зумовлені пошкодженням належного йому майна, які, зокрема, полягають у душевних та моральних стражданнях, які він пережив, порушенні спокою, звичного ритму життя, життєвих зв'язків, погіршенні стосунків у сім"ї. Розмір моральної шкоди, виходячи з глибини моральних страждань, позивач оцінює у 700 гривень. З цих підстав просить стягнути з комунального підприємства "Тернопільводоканал" у його користь моральну шкоду в зазначеному розмірі та 1700 гривень матеріальної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали з викладених у позовній заяві мотивів та просять його задовольнити.

          Представник відповідача комунального підприємства "Тернопільводоканал" Завацький В.М. у судовому засіданні позову не визнав, вказавши, що позивачем не доведено, що він затратив на ремонт човна саме 1700 гривень, крім цього, відсутні дані про те, що човен позивача був розміщений на території заводу "Опілля", де відбулося його пошкодження, з дотриманням технічних норм та правил його зберігання.

Третя особа –ОСОБА_2 в судовому засіданні  пояснив, що човен позивача знаходився на території заводу "Опілля" в санітарній зоні та перешкоджав доступу до колодязю для здійснення промивання мереж, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав, у зв'язку з чим він, ОСОБА_2, був змушений здійснити зміщення човна заднім бампером автомобіля. З цих підстав вважає, що позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

          Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

          Як слідує з викладених у позовній заяві обставин та не оспорюється сторонами, позивач ОСОБА_1 є власником чотиримісного алюмінієвого човна, який зберігається на території пивзаводу ВАТ "Опілля".

Відповідно до повідомлення № 622/11 комунального підприємства "Тернопільводоканал"  від 21 березня 2011 року працівниками підприємства 19 липня 2010 року на території пивзаводу ВАТ "Опілля" проводились роботи по ліквідації аварії на каналізаційній мережі, у виконанні яких був задіяний спецтранспорт підприємства, зокрема автомобіль "КАМАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який прийнятий на роботу в комунальне підприємство "Тернопільводоканал" з 19 червня 2009 року на підставі наказу № 178/ВК від 19 червня 2009 року.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 серпня 2010 року встановлено, що  19 липня 2010 року ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомлено про пошкодження на території пивзаводу ВАТ "Опілля" алюмінієвого човна автомобілем "КАМАЗ". Після прибуття на територію вказаного заводу ОСОБА_1 виявив пошкодження належного йому майна та в подальшому дізнався, що за кермом автомобіля "КАМАЗ" перебував ОСОБА_2, який і допустив наїзд на човен, що призвело до його пошкодження. В добровільному порядку ними було погоджено здійснення ремонту човна, витрати з яким повинен був повністю відшкодувати ОСОБА_2, який і доставив човен на станцію з ремонту. Однак по закінченні ремонту ОСОБА_1, не змігши розшукати ОСОБА_2, самостійно забрав човен зі станції, сплативши вартість ремонту в розмірі 1700 гривень. В подальшому ОСОБА_2 повернути йому повну вартість ремонту відмовився, погодившись оплатити лише частину суми –в розмірі 600 гривень.

Вартість робіт, пов'язаних із ремонтом човна, зокрема зварювання алюмінію, підтверджена товарним чеком № 3 від 04 серпня 2010 року, виданим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5

Як слідує з пояснень ОСОБА_5, допитаного в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_1 дійсно сплатив 1700 гривень за проведення ремонтних робіт із зварювання алюмінієвого човна.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 серпня 2010 року також установлено, що під час допиту працівниками міліції за фактом пошкодження належного позивачу човна, ОСОБА_2 пояснив, що дійсно 19 липня 2010 року на території пивзаводу ВАТ "Опілля" пошкодив належний позивачу човен, який він, ОСОБА_2, зобов'язався відремонтувати за власні кошти, у зв'язку з чим сам доставив човен на станцію з ремонту. Однак після закінчення ремонту погодився на відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат частково –в розмірі 600 гривень.

З цих підстав суд не бере до уваги пояснень ОСОБА_2 про те, що човен позивача знаходився на території заводу "Опілля" в санітарній зоні та перешкоджав доступу до колодязю для здійснення промивання мереж, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідав, у зв'язку з чим він, ОСОБА_2, був змушений здійснити зміщення човна заднім бампером автомобіля, оскільки такі пояснення суперечать раніше даним ним поясненням при вирішенні питання щодо порушення за вказаним фактом кримінальної справи.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини та докази суд приходить до переконання про доведеність факту заподіяння пошкодження майна ОСОБА_1, зокрема належного йому алюмінієвого човна, саме ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. А згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зважаючи на те, що судом установлено та доведено факт перебування ОСОБА_2 у трудових стосунках із відповідачем –комунальним підприємством "Тернопільводоканал", а також належність відповідачу автомобіля "КАМАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням та  утриманням якого в силу ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України є джерелом підвищеної небезпеки, заподіяна ОСОБА_2 матеріальна шкода підлягає до стягнення з відповідача.

          За вказаних обставин суд приходить до переконання, що  позов ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди є підставним та підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача в його користь 1700 гривень.

          При цьому суд не бере до уваги тверджень відповідача про те, що розмір такої шкоди необгрунтований, позаяк він доводиться квитанцією про сплату ОСОБА_1 за ремонт човна саме такої суми, а також показаннями свідка  ОСОБА_5 про вартість ремонтних робіт і їх сплату позивачем у зазначеному розмірі. Натомість відповідачем не надано, а судом не здобуто жодних доказів на спростування чи заперечення розміру понесених позивачем збитків.

          Внаслідок пошкодження належного позивачу майна та  понесених у зв"язку з цим суттєвих матеріальних витрат він зазнав також і моральних страждань та переживань, у зв'язку з чим змінився звичний спосіб його життя, він змушений прикладати додаткових зусиль для відновлення життєвих стосунків.

          При визначенні розміру моральної шкоди суд, з урахуванням норм п. 3 ст. 23, ст. 1167 Цивільного кодексу України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25 травня 2001 року, бере до уваги характер та обсяг душевних та психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, враховує стан здоров’я позивача, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, розмір заподіяної йому моральної шкоди оцінює у 350 гривень, вважаючи такий її розмір достатнім для відновлення його душевного стану та життєвих зв’язків.

          З цих підстав судом установлено порушення прав позивача ОСОБА_1, які підлягають до захисту шляхом часткового задоволення його позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди.

          Керуючись  ст.  ст. 10, 60, 212, 213, 215, 218, 223, 294, 295 ЦПК України,  ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України кодексу  України,   суд,  

                                                В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Тернопільводоканал" в користь ОСОБА_1 1700 гривень матеріальної шкоди та 350 гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

        Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.          Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд  протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,  які брали участь у справі,  але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.