У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Полікомбанк” про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати й ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 листопада 2007 року в задоволені вищезазначеного позову було відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, невірно оцінені та досліджені докази, які були надані сторонами по справі, а також судом були порушені норми матеріального права. Посилається на те, що судом не було взято до уваги факт грубого порушення відповідачем трудового законодавства, оскільки вважає, що відповідно до ст.46 КЗпП України не було правових підстав для відсторонення його від виконання своїх посадових обов”язків та вимог діловодства, а саме ведення книги вхідної кореспонденції, написання на заявах резолюцій керівника, їх відсутність. Вважає, що при звільненні з роботи були порушені вимоги ст.38 КЗпП України і що звільнення є незаконним. Також вказує на те, що судом не враховано, що діями відповідача було порушено його права в сфері трудових відносин, що призвело до моральних та фізичних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

По справі встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді завідувача відділення № 9 ЗАТ „ Полікомбанк”

Згідно наказу № 96 від 18.06.2007 р. у зв”язку з виявленими порушеннями у відділенні № 9 діючого в Полікомбанку порядку проведення валютообмінних та касових операцій було призначено проведення службового розслідування (аудиторська перевірка). На період проведення аудиторської перевірки ОСОБА_1 було відсторонено від виконання своїх посадових обов”язків.

18.06.2007 р. ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи за згодою сторін з 19.06.2007 р. Проте, як вбачається з матеріалів справи, голова правління не погодився на звільнення ОСОБА_1 з роботи за згодою сторін, а звільнив його за власним бажанням, що підтверджується наказом № 317-ОС від 03.07.2007 року  про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 03.07.2007 р. за власним бажанням ст.38 КЗпП України на підставі його заяви.

Посилання апелянта на те, що він подав заяву про звільнення 05.06.2007 р. нічим не підтверджується та спростовується наявною в матеріалах справи копією книги реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.29-30), з якої вбачається, що заява ОСОБА_1 на звільнення з роботи була зареєстрована лише 19.06.2007 року. Також  допитані в судовому засіданні свідки  ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтвердили той факт, що позивач подав першу заяву 18.06.2007 року, але коли йому було відмовлено, на слідуючий день , тобто 19.06.2007 року, він особисто приніс другу заяву. Ніяких заяв крім цих двох позивач  більше не подавав.

Крім того, з наказу про звільнення з роботи вбачається, що ОСОБА_1 був з ним ознайомлений, про що розписався (а.с.7 зворот) , ніяких претензій чи заперечень з приводу свого звільнення не виявив, бажання продовжувати  трудові відносини з банком не висловив.

4 липня 2007 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку, про що розписався в журналі обліку трудових книжок Полікомбанку (а.с.32-33), оформив обхідний листок працівника, що звільняється з роботи (а.с.28), отримав заробітну плату за період з 01 червня по 03 липня 2007 р.

Доводи ОСОБА_1 про те, що відповідачем були порушені вимоги ст. 46 КЗпП України, яка передбачає вичерпний перелік підстав для відсторонення від роботи, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки фактично позивач був обмежений у виконанні своїх посадових обов”язків на час проведення аудиторської перевірки у зв”язку  з  виявленими порушеннями встановленого в Полікомбанку порядку проведення валютно-обмінних операцій у підпорядкованому позивачеві відділенні банку.  За весь час проведення аудиторської перевірки, ОСОБА_1 нараховувалась та була  виплачена заробітна плата, а тому права позивача  порушені не були.

Таким чином  апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного виснов­ку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку суду про невірне застосуванння судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 листопада 2007 року - залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

  Головуючий:                                      Судді: