Справа № 2а-3178/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2011 р.           

суддя Конотопського  міськрайонного суду Сумської області  Разумова І.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі про зобов”язання провести перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зобов”язання проводити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в подальшому,

                                                       В С Т А Н О В И В:

          Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом та прохає суд зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі провести перерахунок недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги за 2010 рік відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов”язати проводити вищевказані виплати і надалі, свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, у 2010 році щомісячну соціальну допомогу їй виплачували лише у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Надала заяву про розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити ( а.с. 5).  

          Відповідач надав заяву про розгляд справи без участі їх представника, в задоволенні позовних вимог просять відмовити (а.с. 15 зв.). Крім того, надали заперечення, в якому вказують, що позивачка дійсно є дитиною війни. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та визначено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказані підвищення і були проведені позивачці. Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 (в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Тому управління ПФУ в м.Конотопі діяло на підставі діючого законодавства та не допускало порушення прав позивачки (а.с. 15).

           Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню.

           З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с. 3,4)  та має право на пільги, встановлені законодавством  для дітей війни.

           Даний факт відповідачем не оспорюється.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

         За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            Статтею 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визначено, що  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

              Відповідач не заперечує, що розрахунок та виплата щомісячної державної соціальної підтримки дітям війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни»  покладені на  управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі,  яке і має бути відповідачем по даній справі.          

          Як встановлено, позивачці в 2010 році здійснювалася виплата державної соціальної підтримки як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 14).

            Законом України “ Про Державний бюджет України на 2010 рік”дію ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист  дітей війни ” не було зупинено.

        Ст. 70 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право в 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.          

          Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

          Отже, нарахування та виплата в 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

          Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

          Згідно ч.3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Коснтитуції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

           Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

          Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, слід зазначити наступне.

          Сторонами не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком  визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          З огляду на викладене, потрібно вважати необгрунтованими доводи Пенсійного фонду щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої  ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Також слід відхилити доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов”язок  здійснення виплат  підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

          Пенсійний фонд України діє у відповідності до “Положення про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. за № 121/2001, і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          Таким чином, обов”язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці,  передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено  на УПФУ в м.Конотопі  за місцем проживання позивачки.

          Крім того, вважаю безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати  до пенсії.

          Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантується. Таким чином, держава взяла на себе зобов”язання забезпечити  реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

          За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що  включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Законом України “Про соціальний  захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.          

          Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

          Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

           Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов”язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

          Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у  районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в  Автономній Республіці Крим, областях, містах  Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему  органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

          Отже обов”язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний  захист дітей війни”, покладено саме на  органи Пенсійного фонду України.

           Враховуючи, що держава взяла на себе обов”язок щодо виплати позивачці 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов”язку на центральний орган виконавчої влади — Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх  виплати, вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

          Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, вважаю безпідставними посилання  відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності і невиконання своїх зобов”язань перед позивачкою.

          Крім того, відповідачем в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення покладеного на нього обов”язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

          Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов”язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов”язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

          Ухвалою судді Конотопського  міськрайонного суду від 7 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 в частині зобов”язання провести нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно залишений без розгляду.              

             При цьому, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, необхідно, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі по невиконанню приписів ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення  прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.       

          Позивачка просить також зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі і надалі нараховувати їй державну соціальну допомогу без обмеження строком в повному обсязі, але не може розглядатись вимога щодо зобов”язання відповідача вчиняти дії у майбутньому у зв”язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки відповідно до ст. 6 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, а не можливість їх порушення у майбутньому, тому не вбачається підстав для задоволення даної вимоги, можливо лише задовольнити вимоги по день розгляду справи в суді, оскільки дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в 2011 році зупинена не була і державна соціальна допомога як дитині війни виплачена позивачці в січні-квітні 2011 року в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.14).    

          Враховуючи вищевикладене, слід зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 1 жовтня 2010 року по квітень 2011 року включно, виходячи з розмірів встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність  на 2010 рік:  з 1 липня 2010 року – 709 грн., з 1 жовтня 2010 року – 723 грн., з 1 грудня 2010 року – 734 грн., з 1 січня 2011 року – 750 грн., з  1 квітня 2011 року – 764 грн. з урахуванням здійснених за ці періоди виплат.   

          Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.         

           Керуючись  ст. 11, 19, 64, 124, 152 Конституції України,  ст. ст. 61, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. 3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Законами України «Про Державний бюджет на 2010-2011 роки», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України»,   ст.ст. 3, 10, 11,  69-71, 94, 102, 122, 158-161, 256 КАС України,

                                                  П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі по невиконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», непроведенню ОСОБА_1 як дитині війни перерахунку пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та вчиненню дій по здійсненню відповідних виплат.

          Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 1 жовтня 2010 року по квітень 2011 року включно, з урахуванням здійснених за цей період виплат.

            В іншій частині  позовних вимог відмовити.

            Допустити негайне виконання постанови.

           Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 40 коп.          

          Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:І. Є. Разумова