АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-661/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Шведун В.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л.І.
суддівБородійчука В.Г., Демченка В.А.
при секретарі Наконечній М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу УПФ України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 14 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії,
в с т а н о в и л а :
03.11.2009 р. ОСОБА_6 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу управління ПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що вона відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.
Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії їй, як дитині війни, протягом 2006 - 2007 років не нараховувалося та не виплачувалося.
Тому позивачка просила суд визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006 – 2008 роки в сумі 4471,20 грн.
В суді ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги і просила суд визнати відмову Управління ПФУ в Драбівському районі щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком - протиправною та зобов'язати відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 2006 року і довічно.
Постановою Драбівського районного суду від 14 січня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано дії управління пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо відмови зробити нарахування позивачці ОСОБА_6 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з листопада 2008 року і довічно - неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити ОСОБА_6 нарахування та доплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", як різниці між 30 відсотками мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної державної допомоги за період з листопада 2008 року і довічно.
В решті позовних вимог позивачці ОСОБА_6 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить про її скасування, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - зміні з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивачка народилася 18.12.1934 року, є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачці з листопада 2008 року по 31.12.2008 року підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" КМ України надано право у 2009 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Не було встановлено жодних обмежень застосування Закону № 2195-1У і Законом України "Про державний бюджет на 2010 р."
Вирішуючи спір і задовольняючи частково позов, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Позивачка звернулась до суду 03.11.2009 року, тобто з пропущенням меж річного строку.
Представник відповідача Михлик С.М., під час розгляду справи судом першої інстанції, проти поновлення строку за період з 2006 р. по 3 листопада 2008 р. заперечував та наполягав на відмові у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правова норма "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Дані вимоги представника відповідача були взяті судом до уваги та відмовлено позивачці в задоволенні вимог за 2006 - 2007 роки та з 01.01.2008 р. по листопад 2008 р.
Разом з тим, вирішуючи спір про покладення на відповідача обов'язку здійснити позивачу перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд першої інстанції зобов'язав довічно нараховувати надбавку до пенсії позивача.
Отже, цим самим суд фактично зобов'язав відповідача вчиняти певні дії на майбутнє.
При цьому судом не були враховані положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни із зобов'язанням провести перерахунок пенсії за період з дати звернення до суду в межах строку позовної давності, з 03.11.2008 року по день винесення постанови, по 14.01.2010 року, так як суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Драбівському районі Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 14 січня 2010 року - змінити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Драбівському районі Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної 30 відсоткової допомогу до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за періоди з 3 листопада 2008 року по 14 січня 2010 року -неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Драбівському районі Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 щомісячну державну соціальну 30 відсоткову допомогу до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди з 3 листопада 2008 року по 14 січня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 14 січня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :