Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                                                                                               Справа № 2-29/11

05 квітня 2011 року

                                                             Хмельницький міськрайонний суд в складі :

                                                             судді Вітушинської О.О.

                                                             при   секретарі  Верстюк Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення та виселення,

встановив:

  09 березня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1  був укладений кредитний договір,  за яким  остання  отримала 180 540 грн. на строк  до 06.03.20206 року зі сплатою 12,00 % за користування кредитом  на рік. В забезпечення виконання зобов’язань за Договором 09.03.2006 року між сторонами укладено іпотечний договір.

 У липні 2010 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулося із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що сторони не досягли згоди щодо зміни істотних умов договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились так як, скориставшись своїм правом, Банк в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки, однак дії останнього в судовому порядку визнано такими, що не відповідають законодавству, в зв’язку з чим Банк несе збитки.

  Судом до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено ХМВ УМВС України в Хмельницькій області.

  У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

  Відповідачка та її представник проти позову заперечують.

  Представник третьої особи, будучи повідомленим належним чином, в судове засідання не з’явився, пояснень не надав.

 У відповідності з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

 Згідно п.1.1 Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов’язання щомісяця в період сплати ( з «9»по «14»число кожного місяця) повинен надавати Банку кошти ( щомісячний платіж) у сумі 2543,97 гривень для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

  Судом встановлено, що у ОСОБА_1 перед ПАТ «ПриватБанк» за даним кредитним договором заборгованості не існує, що підтверджується розрахунком заборгованості, квитанціями погашення заборгованості та  ніким не оспорюється.

  Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

  Згідно п.2.3.1 Банк має право збільшувати  розмір процентної ставки за користування кредитом…

  Скориставшись даним правом, 01.02.2009 року «ПриватБанк»підвищив відсоткову ставку за користування кредитом до 22,73 %.

  Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11.08.2009 року дії ЗАТ КБ «ПриватБанк»щодо визначення ОСОБА_1 22,73% річної ставки за користування кредитом визнано незаконними та зобов'язано нараховувати розмір процентної ставки за користування кредитом відповідно до умов укладеного кредитного договору.

  Посилаючись на зазначене, Банк вважає, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, а тому відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний за наявності одночасно таких умов:

    1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане ( зміни в законодавстві щодо заборони збільшення процентної ставки, в зв'язку з чим Банку відмовлено в збільшені відсоткової ставки й на сьогоднішній день він зазнає збитків);

    2) зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при  всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися ( світова фінансово-економічна криза);

    3) виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору ( Банк позбавлений доходу);

    4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона ( ризик зміни обставин повинен нести позичальник, згідно п.2.3.1 кредитного договору).

   Однак з таким твердженням погодитись не можна, оскільки саме по собі зменшення прибутків позивача не є обставинами, які можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача виконувати умови укладеного договору. Крім того, позивачем не доведено, що зміна умов договору викликана наявністю ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що є обов'язковою умовою для вирішення питання про зміну умов договору, а тому вимоги ПАТ «ПриватБанк»щодо дострокового розірвання кредитного договору від 09.03.2006 року, звернення стягнення на предмет іпотеки –квартиру №11 по вул.Володимирській, та виселення ОСОБА_1 із неї є передчасними та задоволенню не підлягають.

     Керуючись ст.ст.213, 215, 10, 60 ЦПК України, ст.ст. 651, 652, 1054 ЦК України,  суд

в и р і ш и в :

   Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк»в позові відмовити.

 На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення –10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: