Справа  № 2-16/2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          21 квітня  2011 р.                                                            м. Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючого судді –Глущенко Є.Д.,

при секретарі –Салій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне  Акціонерне Товариство комерційний банк «Надра»про визнання майна спільною сумісною власністю та визначення порядку користування майном

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачем проживали однією сім’єю з липня 2006 р. по травень 2009 р. в АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками ОСОБА_3, ОСОБА_4 За час спільного проживання в інтересах сім’ї було ними спільно придбано легковий автомобіль НОМЕР_1, який зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1 на відповідача. Вартість автомобіля на момент купівлі складала 24495 дол. США, що за курсом НБУ на той час становило 123700 грн. Більшість коштів на купівлю цього автомобіля –16495 дол. США отримані від банку «Надра»відповідно до кредитного договору від 7 серпня 2007 р. №411/П/04/2007-840. Решта коштів, а також витрати на оформлення кредиту, державної реєстрації та страхування  автомобіля, сплачені ними із спільних та особистих кощтів кожного. З травня 2009 р.  фактичні шлюбні відносини розірвані і  вони стали проживати окремо. До травня 2009 р. кредит сплачувався із спільних коштів. Тепер відповідач  не визнає її право на автомобіль, їй чине перешкоди в користуванні автомобілем. Просила визнати цей автомобіль спільною сумісною власністю та визначити порядок користування  ним, зокрема кожні два тижні передавати їй і навпаки із складанням акту приймання-передачі.

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, суду пояснила обставини, викладені в позові.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував відсутністю сім’ї з позивачем. Він дійсно зустрічався з позивачем , бувало, що ночував у неї, а коли приходив, то приносив гостинці. Спільного бюджету у нього з позивачем не було. На придбання спірного автомобіля він оформив кредит в м. Києві, попросивши позивача  бути його поручителем,  оскільки сам зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, а інакше кредит йому не оформили б у м. Києві, де він працював. Перед оформленням кредиту він  продав наявний у нього  автомобіль  за 6000 доларів США, кошти від продажу якого вклав у придбання нового. З позивачем він обговорював наміри про одруження, чого в подальшому не сталося.

          Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, в листі до суду просив справу слухати без їх участі. Проти позовних вимог заперечив.

          Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши подані ними докази, дійшов такого висновку.

          Судом встановлено, що 20 грудня 2007 р. між ВАТ КБ «Надра»та відповідачем було укладено кредитний договір «Автопакет»№411/П/04/2007-840 на суму 16495 дол. США на оплату автомобіля НОМЕР_1, який зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1 на відповідача (а.с.45, 46-52) та додатковий договір до   нього від 7 серпня 2009 р (а.с.36-43). У вказаних договорах поручителем записана позивач, а адреса  позивача: АДРЕСА_2, відповідача -  АДРЕСА_3.

          Погашення кредиту з грудня 2007 р. по  цей час здійснює відповідач, що підтверджується квитанціями (а.с.59-78). Страхову суму вніс відповідач, купівлю валюти у грудні 2007 р. здійснив відповідач, що визнано сторонами в судовому засіданні.

          Наведені факти свідчать, що між сторонами склалися сімейні правовідносини з приводу визнання майна спільною сумісною власністю, які регулюються ст.74 СК України та цивільні –з приводу усунення перешкод у користуванні майном, які регулюються ст.386,391 ЦК України.

Відповідно до п.20 Постанови пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 р. №11 при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

          Судом встановлено, що сторони не перебували у будь-якому  іншому шлюбі  між сторонами мали місце   шлюбні відносини,  що визнано сторонами в судовому засіданні.

Але про те, що між сторонами мали місце  усталені  відносини, що притаманні подружжю, відповідач не визнав, а  позивач переконливих доказів суду не надала.

          Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд вважає, що вказана в листі-попередженні від 2 серпня 2010 р.(а.с.53), листі відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції від 18 вересня 2009 р (а.с.54-55) на ім’я відповідача адреса позивача не свідчить про фактичне проживання відповідача у фактичних шлюбних відносинах як подружжя з позивачем за вказаною адресою, оскільки позивач сама стверджувала, що з відповідачем окремо стала проживати з травня 2009 р. Посилання  позивача про заволодіння шахрайським шляхом її грошима та грошима її матері, про що зазначено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.128)  за переконанням суду свідчить про відсутність спільного бюджету у сторін.

          Суд не може прийняти до уваги і довідку ЖБК від 21 квітня 2010 р. про фактичне проживання відповідача в м. Київ, п-кт  ОСОБА_5, кв. №105  з липня 2006 р. по травень 2009 р. (а.с.21), оскільки ця довідка видана батьком позивача, що сторонни визнали в судовому засіданні. З цих підстав суд не може взяти до уваги пояснення в судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_4, які є батьками позивача та заінтересовані в цій справі на стороні позивача.

Пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8про те, що вони бачили вдома у позивача відповідача та його службовий автомобіль біля під»їзду будинку, де проживає позивач на думку суду не свідчить про усталені   відносини сторін, що притаманні подружжю.

Більше того, свідок ОСОБА_8 підтвердив, що сім’я у сторін ще не створилася, а йшлося до одруження.

          Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що відповідач фактично в м. Києві проживав ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 2006,2007,2008 р, а  з кінця 2008 р. по вул. Вернацького. Вона про це знає, оскільки часто бувала по місцю проживання відповідача, допомагала перевозити речі відповідача, допомагала підшукати кімнату для проживання, оскільки через наявність у відповідача кредиту квартиру він наймати не міг.

Свідок ОСОБА_5 підтвердив, що з відповідачем  він працював, знає того як не одруженого, знає, що відповідач проживав до 2009 р по  проспекту Г.Гонгадзе, а потім по вул. Вернацького. Відповідач працював водієм службового автомобіля банка, стоянка якого визначена в установленому порядку, суворо контролювалася банком, тому під під»їздом будинку ночувати не могла. Знає, що у вільний від роботи час відповідач займався перевезеннями пасажирів, що тому було необхідно для сплати кредиту.

Судом встановлено, що відповідач сплачує кредит самостійно і заборгованості по кредиту не має. Вказану обставину сторони визнали в судовому засіданні.

З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю сторін.

Більше того, сама позивач стверджувала, що на придбання автомобіля були залучені особисті кошти, що ще і в силу ч 7 ст.57 СК України цей автомобіль не може бути визнано спільною сумісною власністю, хоча вказана обставина нею і не доведена в судовому засіданні.          

           Відсутність підстав для визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю сторін тягне за собою і відсутність права користування ним. Тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.          

На основі викладеного та керуючись ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України, ст.74 СК України ,  ст.386,391 ЦК України

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа  Публічне  Акціонерне Товариство комерційний банк «Надра»про визнання майна спільною сумісною власністю та визначення порядку користування майном відмовити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Роменський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення  - з дня отримання копії рішення і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Головуючий –підпис-

Копія вірна :  

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_10