Справа № 2-518/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року Жовківський районний суд Львіської області у складі :

головуючої           - судді          Копняк С. М.,

при секретарі          -          Кунинець І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1,  до ОСОБА_2, третьої особи: Державного комунального підприємства по побутовому обслуговуванню населення «Роксолана» про  визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

                                                  В С Т А Н О В И В :         

                    Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

                   Свої позовні вимоги, які позивач в подальшому підтримав письмовою заявою, мотивує тим, що у 1994 році, коли було розпочато процес приватизації ДКП „Роксолана”, працівниками ДКП по побутовому обслуговуванню населення „Роксолана” було створено товариство покупців. 29 грудня 1995 року відповідно до договору купівлі-продажу майна товариством покупців державного-комунального підприємства по побутового обслуговуванню населення „Роксолана” куплено в представництва Фонду державного майна у Жовківському районі комунальне майно ДКП  ”Роксолана” на суму 94079000 крб. Таким чином,  усі члени товариства покупців ДКП „Роксолана” отримали частки в розмірі 4% вартості майна ДКП „Роксолана”. Оскільки, майно підприємства було придбано працівниками підприємства (фізичними особами) виникла необхідність про перетворення даного  підприємства з комунального у приватну форму господарювання, тобто товариство з обмеженою відповідальністю.Ним, як директором, неодноразово робилися спроби скликати загальні збори співвласників майна для того щоб прийняти рішення  про перетворення підприємства, але зібрати більше ніж 50 % осіб, як це передбачає законодавство, він не міг. Тому  позивач почав викупляти частки у колишніх працівників, які не мали наміру входити до ТзОВ і продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність. Одна із нотаріусів Жовківського районного нотаріального округу в усній формі роз’яснила йому, що такі договори купівлі-продажу укладаються у простій письмовій формі у формі заяви.

Відповідач ОСОБА_2 28.07.2005 року склав таку заяву у простій письмовій формі і  просить вивести його з учасників товариства покупців ДКП „Роксолана”, а свою частку він передає   ОСОБА_1

Таким чином, ним придбано у відповідача ОСОБА_2 частку  в розмірі 4%  в майні державно–комунального підприємства „Роксолана”, що підтверджено його заявою від 28.07.2005 року.

          Ним  відповідачу ОСОБА_2 було сплачено кошти за купівлю частки в розмірі 4 % в майні ДКП „Роксолана”.

Просить визнати цей договір дійсним та задоволити позов.

               Відповідач та третя особа  в судове засідання не з»явились, хоча про час та місце проведення такого були повідомлені належним чином. Однак, відповідач та третя особа   подали до суду заяви, у яких відповідач  повідомляє, що позов визнає повністю, кошти за  частку від ОСОБА_1 отримав, та просить проводити розгляд справи без його участі, а третя особа, що позов підтримує і також просить розгляд справи проводити без участі їх представника.  

Тому суд прийшов до висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з»явились, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України  фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з’ясувавши дійсні  обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задоволити з наступних підстав.

            Розпорядженням Голови фонду комунального майна Жовківської районної ради народних депутатів від 10.05.1994 року №32 було зареєстровано товариство покупців „Роксолана”.  Дана обставина стверджується також і  підписним листом учасників товариства покупців ДКП по побутовому обслуговуванню населення „Роксолана” від 02.06.1994 року.

          З договору купівлі-продажу комунального майна від 29 грудня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Жовківського державного нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за №4137 вбачається, що  товариством покупців державного-комунального підприємства по побутового обслуговуванню населення „Роксолана” куплено в представництва Фонду державного майна у Жовківському районі комунальне майно ДКП ”Роксолана” на суму 94079000 крб.

          З  умов договору вбачається, що майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, устаткування та інше майно в тому числі і 24/100 частини будівлі загальною площею 248,5 кв.м.,  вартістю НОМЕР_1 крб.

          Кожен учасник товариства покупців ДКП „Роксолана” отримав частку в розмірі 4 % у вказаному вище майні,  що підтверджено  підписним листом.

          Вказане вище майно було придбане за іменні приватизаційні сертифікати відповідно до реєстру іменних приватизаційних сертифікатів від 02 лютого 1996 року на загальну суму 109312000 крб. станом на 01.09.1996 року відбулася грошова реформа згідно якої вартість майна становить 10931,42 грн.

          Догорів купівлі-продажу комунального майна зареєстровано за №64 згідно розпорядження голови Жовківської райдержадміністрації №7 від 10.01.1996р.

          Факт передачі інвентарного об’єкта на загальну суму 11872100 крб. підтверджено актом від  22 січня 1996 року, підписаним між товариством покупців ДКП „Роксолана” та представництвом ФДМУ у Жовківському районі.

          Відповідно до ст.23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем  та  уповноваженим  представником  відповідного  органу приватизації, а також  актом  приймання-передачі зазначеного майна.  

          Таким чином,  судом встановлено, що усі члени товариства покупців ДКП „Роксолана” отримали частки в розмірі 4% вартості майна ДКП „Роксолана”.

          З позовної заяви вбачається, що позивачем неодноразово робилися спроби скликати загальні збори співвласників майна з метою прийняти рішення  про перетворення підприємства, але зібрати більше ніж 50 % осіб, як це передбачає законодавство, не було можливості, оскільки співвласники майна не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

          Із заяв відповідача ОСОБА_2 від 28.07.2005 року та 05.04.2011 року  вбачається, що останній свою частку  в розмірі 4%  в майні державно –комунального підприємства „Роксолана” передав  ОСОБА_1 та просить вивести його з учасників товариства покупців ДКП „Роксолана”

Таким чином, суд приходить джо висновку, що позивачем придбано у відповідача ОСОБА_2.  частку  в розмірі 4%  в майні державно–комунального підприємства „Роксолана”, що підтверджено його заявами від 28.07.2005 року та 05.04.2011 року.

          Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення  цивільних  прав  та обов’язків.

          Згідно п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.   

Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 року постановою № 9 „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, зокрема п.12 такої, роз»яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких право чинів відповідно до ст.ст.210 та 640 ЦК України пов’язується з  державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків сторін. При  розгляді таких справ суди  повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому  він не  був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав  нікчемності правочину. У зв’язку з недодержанням вимог  закону про  нотаріальне  посвідчення  правочину, договір може  бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст.218 та 220 ЦК України.

У ст.657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу  нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з  ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Судом встановлено, що сторонами було  в усній та письмовій формі досягнуто згоди з усіх істотних умов купівлі-продажу (предмет, ціна).  Яких-небудь умов, що суперечили б вимогам закону договір не містить. Обмежень, встановлених законом, для укладення цього договору судом не виявлено. Сторони  виконали частково свої зобов’язання за договором, а

саме, продавець - передав покупцю позивачу частку в майні, а останній  сплатив  вартість такої в повному обсязі за домовленістю.  Договір було складено у вигляді заяви, однак не було нотаріально посвідчено.

          Згідно ч.2 ст.218 ЦК України якщо правочин, для вчинення якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

          А відтак, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином, кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є  всі підстави для  задоволення позовних вимог ОСОБА_1

              Керуючись ст.ст.10,57,60,212,215,226-229 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

              Позов задоволити.

Визнати таким, що був укладеним 28 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу частки в розмірі 4%, що становить 437,26 грн., в майні Державно-комунального підприємства по побутовому обслуговуванню населення „Роксолана”,.

Визнати право власності ОСОБА_1 на частку  в розмірі 4%, що становить 437,26 грн. в майні Державно-комунального підприємства по побутовому обслуговуванню населення „Роксолана”.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.    

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Апеляційна скарга  подаються апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.          

          У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.          

Одночасно роз’яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою. Заяву про перегляд заочного рішення має бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                Копняк С. М.

Оригінал.Виготовлений в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті.