Справа № 2-294 2007 рік
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
14 листопада 2007 року смт.Куйбишево
Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Мальованого В.О.
при секретарі Синяковій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Куйбишево Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу ,-
ВСТАНОВИВ:
14 серпня 2007 року до Куйбишевського районного суду Завпорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 4276 гривень 80 копійок.
В позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказував , що за договором займу, він передав відповідачам гроші в сумі 2500 гривень. За договором позики відповідачі зобов'язувалися повернути борг до 01 жовтня 2006 року , однак у вказаний термін борг не повернули, а повернули лише 100 гривень.
На неодноразові його вимоги повернути борг у повному обсязі , відповідачі не реагують, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом і прохає суд стягнути з відповідачів 2400 гривень боргу за договором позики , 876 гривень 80 копійок процентів і 1000 гривень моральної шкоди, також просить стягнути 147 гривень витрат на пальне , пов'язаних з явкою до суду, а всього 4630 гривень.
В судовому засіданні позивачОСОБА_1, повністю підтримав свої позовні вимоги по тих підставах , що викдадені в позовній заяві і просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з*явилася , про причини неявки не повідомила.
Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з*явився , про причини неявки не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд , вивчивши матеріали справи , вислухав пояснення позивача, відповідача вважає , що позов підлягає задоволенню частково.
Так, відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій строні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов*язується повернути позикодавцеві такуж суму грошових коштів(суму позики).
Як вбачається із матеріалів справи , позивач передав відповідачу ОСОБА_3, грошові кошти в сумі 2500 гривень , що підтверджується розпискою відповідача від 08.07.2006 року. Згідно цієї розписки відповідач зобов*язувався повернути борг позивачеві до 01 жовтня 2006 року.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов*язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі , що були передані йому і у строк та впорядку встановлені договором.
В судовому засідання встановлено , що борг відповідач ОСОБА_3 позивачуОСОБА_1 не повернув, а повернув лише 100 гривень.
В судовому засіданні, також встановлено, що позивачОСОБА_1, з відповідачем ОСОБА_2, ніякого договору позики не заключав, грошові кошти їй не передавав, а розписку 24.02.2007 року , в якій вона зобов'язувалася повернути йому 2400 гривень, а також виплатити проценти в сумі 70 гривень за кожен місяць з дня написання розписки та до повного повернення боргу, відповідач ОСОБА_2, на писала під тиском на вимогу позивачаОСОБА_1 Тобто сторони уклали між собою нікчемний правочин.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих , що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках встановлених договором або законом.
Договором позики укладеним , між ОСОБА_3, таОСОБА_1, не передбачена солідарна відповідальність дружини ОСОБА_2
Не надану суду доказів того , що ОСОБА_2, як дружина боржника ОСОБА_3, давала свою згоду на укладення вище вказаного договору позики , тому в даному випадку договір позики не створює для дружини боржника обов'язку щодо повернення цієї грошової суми.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.05 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою мається на увазі втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
В ході судового розгляду позивачемОСОБА_1 не було надано жодного доказу спричинення йому моральної шкоди.
Тому позов в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населенного пункту сторін та їх представників , а також наймання житла , несуть сторони.
Тому позов в частині відшкодування витрат пов'язаних з явкою до суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.23,24,1046, 1049 ЦК України, ст.ст.224,225,226 ЦПК України,суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 1976 року народження на користь ОСОБА_1 2400 ( дві тисячі чотириста) гривень боргу за договором позики.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 54 ( п'ятдесят чотири ) гривні судових витрат, а всього 2454 гривні.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В.О.Мальований