УКРАЇНА
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа № 1519/2-3836 2011 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2011 року м.Одеса
Малиновський районний суд м.Одеси у складі:
судді - Маркарової С.В.
за участю - секретаря Тітової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
14.09.2010 року ОСОБА_2 звернулась із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що на підставі договору із ТОВ «Пол і К»за свій рахунок оплатила роботу по виготовленню павільйону, який за згодою ТОВ «Промтоварний ринок», розташованого в ПГТ Авангард, Овідіопольський район, Одеська область, вул. Базова, 20 встановила на його території на вул. Фабричній.
Павільйону був присвоєний номер 508.
З вказаного часу вона стала володіти та користуватися спірним майном.
Як особа похилого віку, юридично не обізнана вона як власник спірного майна дозволила ринку оформляти всі договори з приводу павільйону на ім'я її онуки –відповідача у справі ОСОБА_3
Згодом, зрозумівши, що онука, скориставшись такими обставинами намагається відчужити спірний павільйон, звернулась із зазначеним позовом до суду та просила в порядку ст. 331 ЦК України визнати за нею право власності на павільйон № 508, розташований по вул. Фабричній на території ТОВ «Промтоварний ринок», ПГТ Авангард, Овідіопольський район, Одеська область, вул. Базова, 20.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала.
Представник відповідача позов не визнала.
Третя особа - ТОВ «Промтоварний ринок»в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
З’ясувавши обставини справи, на які сторони послались, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні докази, надані учасниками цивільного процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) - ст. 331 ЦК України.
Судом встановлено, що на підставі договору із ТОВ «Пол і К»ОСОБА_2 за свій рахунок оплатила роботу по виготовленню павільйону, прийняла роботу та за згодою ТОВ «Промтоварний ринок», розташованого в ПГТ Авангард, Овідіопольський район, Одеська область, вул. Базова, 20 встановила павільйон на території ринку на вул. Фабричній.
Павільону був присвоєний номер 508.
Вищевикладені обставини підтверджуються договором підряду від 15.11.2006 року, актом здачі-прйняття виконаних робіт від 25.01.2007 року.
З вказаного часу вона стала володіти та користуватися спірним майном.
Позивач пояснила в судовому засіданні, що вона як особа похилого віку, юридично не обізнана, як власник спірного майна, дозволила ринку оформляти договори з приводу павільйону на ім'я її онуки –відповідача у справі ОСОБА_3, проти чого ринок не заперечував, в зв’язку з чим жодних сумнів з приводу свого майна, за умови, що відповідач є її близьким родичем –онукою, у неї не існувало, вважала це формальністю.
Так, 3.02.2008 року на ім'я ОСОБА_3 був укладений договір оренди вказаного павільйону із ОСОБА_4
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала, що письмових доказів на підтвердження права власності відповідача, яка зазначена у договорі оренди як власник спірного павільйону немає, а на промтоварному ринку склався порядок, за яким такі договори оренди укладаються без надання особами таких документів.
Позивач стверджувала, що онука, скориставшись такими обставинами та відсутністю у позивача письмових доказів на підтвердження свого права власності (рухоме майно, яке не вимагає державної реєстрації) намагається відчужити спірний павільйон, звернулась із зазначеним позовом до суду.
Вирішуючи спір суд виходить з того, що жодних дій спрямованих на припинення свого права власності в межах встановлених законом позивач не вчиняла, домовленості про переоформлення права власності між сторонами не існувало, ТОВ «Промтоварний ринок» право власності ОСОБА_2 не оспорює, позивач продовжує здійснювати діяльність з приводу спірного майна, що, зокрема, підтверджується квитанціями (а.с. 58-67).
Враховуючи, що за будівельно-технічним висновком № 25-11/10 спірне майно є павільйоном з легкої каркасної конструкції, який встановлюється тимчасово без фундаменту. прийняття нерухомого майна до експлуатації договором чи законом не передбачено, як і його державна реєстрація.
При таких обставинах суд вважає, що ОСОБА_2 набула права власності на нього з моменту завершення будівництва.
Суд не приймає на увагу накладну № 398 та квитанцію до прибуткового касового ордеру 348 як підставу набуття за позивачем права власності, оскільки відповідно до ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом, а за ст.11 процесуального закону суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог.
Стаття 31 ЦПК України надає позивачеві право до початку розгляду судом справи по суті змінити, зокрема, підставу позову.
Такі позовні вимоги мають бути викладені в позовній заяві, яка повинна відповідати вимогам ст.119 ЦПК України.
Враховуючи, що позивачем в процесі розгляду справи не було подано заяви про зміну підстав позову, суд відповідно до вимог ЦПК України, визначивши в судових засіданнях зміст позовних вимог, предмет позову та його підстави з метою з’ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, виходить з підстав набуття права власності, передбачених ст. 331 ЦК України, які були визначені позивачем у позові.
При таких обставинах посилання ОСОБА_2 на вищевказані накладну № 398 та квитанцію до прибуткового касового ордеру 348 суперечать диспозитивності цивільного судочинства.
Крім того, матеріальним предметом позову є не контейнери, вказані у цих документах, а павільйон, побудований в 2006 році.
Суд не погоджується також із доводами відповідача, що право власності ОСОБА_2 спростовується укладеними із ОСОБА_3 договорами № 2771 від 8.09.2005 року та № 508 від 22.01.2007 року, оскільки вони підтверджують надання відповідачеві лише в строкове користування торгового місця для здійснення торгівельної діяльності, а не її право власності на спірне рухоме майно.
Сам по собі факт укладення ОСОБА_3 договору оренди від 3.02.2008 року, її заяви директору ТОВ «Промтоварний ринок»від 8.09.2006 року, 17.01.2007 року, за умови відсутності доказів про набуття нею права власності на спірне майно та належних, допустимих доказів про оплату ОСОБА_2 за свій рахунок та прийняття роботи по виготовленню павільйону на підставі договору із ТОВ «Пол і К»не може бути підставою відмови позивачеві у позові та позбавлення її захисту порушеного цивільного права.
Оскільки договір підряду ніким не оспорюється, на час розгляду справи недійсним невизнаний твердження відповідача, про те, що договір підряду є неналежним доказом в сенсі ст. 58 ЦПК України є необгрунтовними.
Безпідставними та таким, що ґрунтуються на припущеннях є вимоги представника ОСОБА_3 про постановлення судом за наслідками розгляду справи окремої ухвали у відношенні невизначених осіб, оскільки окрема ухвала суду відповідно до ст. 211 ЦПК України є засобом реагування на виявлені у процесі розгляду справи порушення законності окремими посадовими особами чи громадянами, за умови, що суд виявив порушення закону і встановивив причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.
Враховуючи, що в межах цивільної справи відсутні достовірні відомості про причини та умови порушення закону окремими посадовими особами та громадянами, вирішення питання в порядку ст. 211 ЦПК України не представляється можливим.
Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на павільйон № 508, розташований по вул. Фабричній на території ТОВ «Промтоварний ринок», ПГТ Авангард, Овідіопольський район, Одеська область, вул. Базова, 20.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя