Справа № 2-137/11

                                                                            РІШЕННЯ  

                                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р.                                                                                              смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

               головуючого судді -Вужиловський О.  В

                        при секретарі Гітальчук  Т.  А.,

    з участю позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Любашівського району Одеської області, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, управління державного казначейства у Любашівському районі Головного управління державного казначейства України в Одеській області про стягнення 160759 грн. 29 коп. в рахунок заподіяння матеріальних збитків та 160759 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, всього 321518 грн. 58 коп.,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до відповідачів з позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків в сумі 321518 грн. 58 коп., завданих йому безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 17 серпня 2009 року відносно нього, як директора ПП «Шанс»прокуратурою Любашівського району Одеської області були порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 368, ч.2 ст. 368 КК України. 18 серпня 2009 року прокуратурою району йому було пред’явлено обвинувачення за вказаними статтями та накладено арешт на його майно. Вказана кримінальна справа направлена до суду, де 11 жовтня 2010 року постановою Любашівського районного суду Одеської області справу відносно нього закрито. Він вважає, що був безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.ст. 368 ч.1, 368 ч.2 КК України. На його думку порушенням кримінальної справи прокуратурою та відсутністю прокурорського нагляду за дотриманням законодавства на протязі досудового слідства, йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, принижено честь та гідність, зруйновано ділову репутацію, погіршився стан його здоров’я, він переніс нервове потрясіння і був змушений проходити курс лікування, на цьому ж підгрунті загострилась виразка шлунку. Від того, що його звинувачували в скоєні тяжкого злочину, до нього додому постійно стали з’являтись працівники міліції, кожен раз принижуючи та погрожуючи йому, він втратив довіру у людей, односельців, які перестали приходити до нього з зв’язку з виконанням робіт та послуг і відвернулись від нього, що вплинуло на результати його діяльності та доходи для життєво необхідних потреб родини і його неповнолітнього сина, який знаходиться на його утриманні. Безповоротно багато втрачено в господарстві, порушені життєві нормальні зв’язки та нормальний ритм життя, душевну рівновагу, відчував постійний дискомфорт. Йому доводилось скаржитись в різні інстанції, їздити до прокуратури, міліції, суду, витрачаючи свій час та кошти родини. Він і його син були позбавлені душевного спокою, жили в тривозі з негативними почуттями, змінився спосіб життя, який вимагав додаткових зусиль та коштів для його організації, що завдавало йому постійної незручності і моральних страждань. Весь цей час його свобода була обмежена підпискою про невиїзд. Щоб вижити він вимушений був продати своє особисте майно за безцінь. Тому, просив стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 160759 грн. 29 коп., яка завдана йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Крім того, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, йому також завдано матеріальних збитків на суму 160759 грн. 29 коп., яку також просив стягнути з відповідачів. Вказані збитки складаються з коштів, які необхідні для: погашення боргів по кредитам –25759 грн. 29 коп., придбання необхідних для життя речей, що були продані –8000 грн., на лікування –23000 грн., придбання одягу собі та сину –8000 грн., відновлення бізнесу –50000 грн., кошти для відновлення репутації ПП «Шанс»- 30000 грн., кошти для оформлення права власності на будинок –3000 грн., отримання мікро гранду –10000грн., придбання запасів на зиму та дров –3500 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник прокуратури Любашівського району Одеської області позов не визнала та просила в задоволенні позову відмовити повністю, так як кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_4 в скоєні злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України закрита на підставі Закону України «Про амністію», тобто не з реабілітуючих підстав. Крім того, при розгляді справи в суді  обвинувачення відносно ОСОБА_4 було змінено, його дії кваліфіковано за ст. 366 ч.1 КК України, а обвинувачення за ст.ст. 368 ч.1, 368 ч.2 КК України було виключено. За вказаними статтями його не виправдано і справа не закрита. Крім того, вважає, що позивач не довів факт заподіяння його моральних та матеріальних збитків порушенням кримінальної справи за ст.ст. 368 ч.1, 368 ч.2 КК України.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області також заперечила щодо задоволення позову та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, а також через те, що позивачем взагалі не доведено ні факт заподіяння шкоди, ні відповідний її розмір.  

          Вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не обгрунтований та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

          З оглянутої в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи видно, що дійсно 13 серпня 2009 року прокуратурою Любашівського району Одеської області було порушено кримінальну справу відносно директора ПП «Шанс»ОСОБА_1 за ст. 366 ч.1 КК України (а.с. 1-2). Крім того, 17 серпня 2009 року відносно ОСОБА_1 також порушено кримінальні справи за ст.ст. 368 ч.1, 368 ч.2 КК України (а.с. 172, 174). 18 серпня 2009 року ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення в скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 366 ч.1, 368 ч.1, 368 ч.2 КК України (а.с. 185-188). 13 серпня 2009 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід –підписку про невиїзд (а.с. 94). 18 серпня 2009 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 Згідно протоколу про накладення арешту на майно у ОСОБА_1 майна, на яке можливо накласти арешт не має (а.с. 208).

          21 серпня 2009 року кримінальна справа про звинувачення ОСОБА_1 направлена до суду (а.с. 240). При розгляді справи в суді прокурор змінив обвинувачення, виключивши з обвинувачення епізоди за ст.ст. 368 ч.1, 368 ч.2 КК України (а.с. 374-375). 11 жовтня 2010 року постановою Любашівського районного суду Одеської області кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ст. 366 ч.1 КК України закрито згідно ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію»(а.с. 389).

          Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.   

      Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої   незаконними   діями   органів   дізнання,   досудового   слідства, прокуратури та суду»відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.      Як зазначено в ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої   незаконними   діями   органів   дізнання,   досудового   слідства, прокуратури та суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 11 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

            Як встановлено в судовому засіданні, кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ст. 366 ч.1 КК України було закрито відповідно до Закону України «Про амністію». Обвинувачення за ст.ст. 368 ч.1, 368 ч.2 КК України відносно ОСОБА_1 було виключене прокурором в судовому засіданні. Рішення суду чи органу досудового слідства по обвинуваченню за вказаними статтями відносно ОСОБА_1 не приймалось. Вказана кримінальна справа не закривалась, ОСОБА_1 не виправдовувався.

          В зв’язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про те, що в задоволені позову належить відмовити як необґрунтованому та безпідставному, оскільки  в даному випадку немає жодної підстави, перелік яких чітко визначено законом, внаслідок яких у позивача виникло б право на відшкодування шкоди.   

          Крім того,  посилання позивача на те, що його права були обмежені незаконним обранням йому підписки про невиїзд та накладенням арешту на майно, судом також не може бути прийнято до уваги. Згідно матеріалів кримінальної справи, майна, на яке можна було накласти арешт у ОСОБА_1 не виявлено. Підписка про невиїзд в якості запобіжного заходу була обрана обґрунтовано, після пред’явлення йому обвинувачення в скоєні злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України. Знаходячись на підписці про невиїзд, ОСОБА_1 міг вільно переміщатись по території України, повідомивши про свої переміщення орган досудового слідства та суд. Тому, суд вважає, що ніякої шкоди інтересах та правам ОСОБА_1 заподіяно не було.  

          Наявність заборгованості за кредитами у ОСОБА_1 не пов’язано з порушенням відносно нього кримінальної справи. ПП «Шанс» тривалий час не працювало, про що свідчить довідка ДПІ у Приморському районі м.Одеса (а.с. 170). Він жив на випадкові заробітки, які отримував від односельчан, за ремонти дрібної побутової техніки, що і сам підтвердив в судовому засіданні. Доводи ОСОБА_1, що від нього відвернулись люди в селі через порушення кримінальних справ відносно нього не відповідають дійсності. Вказаний факт спростовується свідченнями ОСОБА_5, який пояснив, що після порушення кримінальної справи з ОСОБА_1 всі жителі села спілкуються як і раніше.

          Позивачем не надано жодного доказу, що погіршення стану його здоров’я відбулось внаслідок переживань через порушення відносно нього кримінальних справ. Він дійсно знаходився на лікуванні в лікарні з 20.04 по 26.04.2010 року і самовільно залишив лікарню. В цей час, з 25.02.2010 року по 25.06.2010 року справа знаходилась на розгляді в апеляційному суді і ніяких доказів наявності зв’язку між порушеною справою і хворобою ОСОБА_1 не надано.

          Суд вважає, що ОСОБА_1 не довів факт заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 321518 грн. 58 коп., незаконними, на його думку, діями органів прокуратури, які виразились в порушенні проти нього кримінальної справи за ст.ст. 368 ч.1, 368 ч.2 КК України.  

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», постановою пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Любашівського району Одеської області, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, управління державного казначейства у Любашівському районі Головного управління державного казначейства України в Одеській області про стягнення 160759 грн. 29 коп. в рахунок заподіяння матеріальної шкоди, 160759 грн. 29 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, всього в сумі 321518 грн. 58 коп. відмовити повністю.

          2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_6