№ 2- 1116/11   

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 січня 2011 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:   

головуючого  - судді                                                      Золотарьова О.Ю.,   

при секретарі                                                                  Михайліченко Є.Ю., Лошадкіній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»в особі Луганської філії до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що між акціонерним комерційним банком "Форум" через Луганську філію та ОСОБА_1 01 серпня 2008р. було укладено кредитний договір № 0288/08/09-ZNv про надання кредиту в сумі 32000,00 доларів США строком до 31 липня 2018р. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних на споживчі потреби. Відповідно до пунктів 2.3, 2.7 кредитного договору відповідач зобов'язався щомісячно погашати кредит та сплачувати проценти у валюті кредиту (доларах США). Кредитний договір є діючим, сторони його не розривали.

Забезпеченням зобов'язань за вказаним кредитним договором є порука фізичної особи - ОСОБА_2, який 01 серпня 2008р. уклав з банком договір поруки.

ОСОБА_1 неодноразово порушувала свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом та процентами.

Станом на 31 серпня 2010р. прострочена заборгованість за кредитним договором складає 7820,06 доларів США, в тому числі: 5073,00 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 2747,06 доларів США - прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за порушення зобов'язань по повному
та своєчасному погашенню кредиту та сплати відсотків передбачена сплата позичальником пені, яка станом на 31 серпня 2010р. складає 3704,19 доларів США, в тому числі: 3080,64 доларів США - пеня за кредитом; 623,55 доларів США - пеня за процентами.

Загальна заборгованість за кредитним договором складає 37742,83 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно, а також просив стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали заявлені вимоги з підстав, вказаних у позові, просили вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі та представник проти позову заперечували та у свою чергу подали зустрічний позов про визнання недійними кредитного договору № 0288/08/09-ZNv від 01 серпня 2008 року, договору іпотеки від 01 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Станично-Луганського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1738 та договору поруки від 01.08.2008 року, укладеного між АКБ «Форум»та ОСОБА_2

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом, надаючи кредит, порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 652 ЦК України, загальні засади цивільного законодавства –справедливість, добросовісність та розумність, закріплені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Вказують на те, що банк протиправно покладає на позичальника всі ризики знецінення національної валюти України, правочин банком вчинено без відповідної ліцензії. Зазначають, що згідно з ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»суб’єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав і обов’язків на шкоду споживача. Таким чином, на думку відповідачів за первісним позовом, кредитний договір має бути в цілому визнаний недійсним.

Посилаються на збільшення курсу долару, що на думку відповідачів за первісним позовом, позивачів за зустрічним позовом, є суттєвою зміною обставин.

Вважають, що сторонам договору кредиту не було у встановленому законом порядку надано права здійснювати валютні операції, а саме –банку - надавати кредит у доларах США, а позивачці за зустрічним позовом –використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між АКБ «Форум»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0288/08/09-ZNv (а.с. 10-12), згідно з яким банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 32 000 доларів США. Кредитні кошти надані строком по 31 липня 2018 року, а за користування ними встановлена плата в розмірі 13,5 % річних. Повернення кредитних коштів, згідно п. 2.3 договору, здійснюється позичальником частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 267,00 доларів США на відкритий позичковий рахунок № 22037501008806 в Луганській філії АКБ «Форум»МФО 304870.

Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником самостійно в валюті кредиту на вказаний поточний рахунок щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту  та/або несплачених процентів.

01 серпня 2008 року між ОСОБА_2 (поручитель) та АКБ «Форум»(кредитор) укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 поручився перед АКБ «Форум»за виконання ОСОБА_1 (боржник) зобов’язань за кредитним договором № 0288/08/09-ZNv, який укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Форум». (а.с. 13) Згідно умов договору, (п. 2.1) поручитель зобов’язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов’язань перед кредитором, погасити заборгованість по кредитному договору, а саме –суму кредиту –32000 доларів США, нараховані відсотки по кредиту, відсотки по простроченій позиці, інші платежі, передбачені кредитним договором.

Згідно п. 3.2 договору поруки у випадку невиконання зобов’язань по кредитному договору та договору поруки, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до преамбули Статуту в редакції від 04.03.2010, затвердженій рішенням Загальних зборів акціонерів, ПАТ «Банк Форум» є правонаступником усіх прав та зобов’язань АКБ «Форум»в зв’язку із зміною його найменування (а.с. 23). Зміна найменування юридичної особи підтверджується також копією свідоцтва про державну реєстрацію № 776058 (а.с. 25).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання за договором позивач виконав належним чином, зокрема, видав відповідачу грошові кошти у розмірі 32 000 доларів США, що підтверджується випискою по особовим рахункам від 01 серпня 2008 р. (а.с. 15), позичальник отримала кошти у доларах США, що підтверджено заявою (а.с. 14). Вказані факти сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит строком по 31 липня 2018 року (п. 1.2 кредитного договору).   

Відповідно до ст. 1052 ЦК України, положення якої згідно з ч. 2 ст. 1054 цього Кодексу застосовуються до відносин за кредитним договором, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.2.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.   

Відповідач систематично порушувала свої зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 7-8), наданим позивачем, згідно з яким станом на 31.08.2010 заборгованість відповідачки за кредитним договором складає 37742,83 долари США (297643,73) грн., з яких:

25859,00 доларів США  –строкова заборгованість за кредитом;

5073,00 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом;

359,58 доларів США –строкова заборгованість по процентам за користування кредитом;

2747,06 доларів США  –прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом;

3704,19 доларів США – пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів.

У 12.08.2009 року та у 03.12.2009 року позивач надсилав відповідачеві претензії-вимоги щодо повернення боргу (а.с. 16, 18), однак вони залишилися без відповіді.

Отже, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги позивач посилалася на Закон України «Про захист прав споживачів», проте суд не бере їх до уваги, оскільки між сторонами виникли договірні відносини (щодо виконання договору), які перш за все регулюються нормами ЦК України, а не Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору  про надання кредиту, строк на який кредит може бути одержаний та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб’єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15, 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається в письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Щодо визнання недійсними оспорюваних договорів з підстави того, що кредит виданий в іноземній валюті, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.     

Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.     

Крім того, законодавчі акти, зокрема ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак й не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.     

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Порядок використання іноземної валюти визначається Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та виданими відповідно до них нормативними актами.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»банківська діяльність –це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;     

банківський кредит –це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія – це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.     

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном "кошти" відповідно до ст. 2 даного Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Частиною 1 ст. 49 цього ж Закону передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.

Також, згідно з п.1 ч. 2 ст. 47 цього Закону, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Пунктом 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 № 200 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 за № 656/13923, передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за № 730/5921, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Встановлено, що Національний банк України видав ПАТ «Банк Форум»банківську ліцензію № 62 від 03.12.2001 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями (а.с. 20).

Невід'ємною частиною цієї ліцензії є дозвіл від 03.12.2001 № 62-1 з додатком № 62-2, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ПАТ «Банк Форум»з валютними цінностями (а.с. 21-22).

Відповідно до п. «в», «г»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують такі операції, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

На сьогоднішній день законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Відповідно до п.1.4 цього Положення, ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення кредитного договору № 0288/08/09-ZNv від 01 серпня 2008 року та на час його виконання, ПАТ «Банк Форум»мав статус уповноваженого банку, мав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, які дозволяли йому, при укладенні цього кредитного договору та його виконанні, використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

Отже, при укладенні та виконанні кредитного договору № 0288/08/09-ZNv від 01 серпня 2008 року не було порушено чинне законодавство, зокрема загальні засади цивільного законодавства, визначені ст. 3 ЦК України, положення спеціального законодавства щодо валютних операцій, а твердження позивача за зустрічним позовом щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Позивачка за зустрічним позовом, приймаючи на себе зобов’язання за кредитним договором, була ознайомлена з усіма умовами договору, та поставивши в кредитному договорі свій підпис підтвердила повне розуміння предмета та змісту договору.

Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору, не вбачає підстав і для визнання недійсним договору іпотеки від 01 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Станично-Луганського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1738 та договору поруки від 01.08.2008 року, укладеного між АКБ «Форум»та ОСОБА_2, які було укладено з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, та застосування правових наслідків недійсності правочинів.

Керуючись ст. ст. 192, 533, 526, 527, 599, 610, 612, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»в особі Луганської філії –задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (рахунок НОМЕР_1 в ЛФ ПАТ "БАНК ФОРУМ", код 26342034, МФО 304870) - прострочену та строкову заборгованість за кредитом та процентами разом з пенею у сумі 37742,83 доларів США (тридцять сім тисяч сімсот сорок два долари вісімдесят три центи США), а також 1700,00 (одна тисяча сімсот) грн. судового збору та 120,00 (сто двадцять) грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 –відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області  через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.     

Суддя:                                                                                О.Ю.Золотарьов