Справа № 2-241

                                                                                                                                    2007 рік

                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                       І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19 грудня  2007 року                                                                                            смт.Куйбишево

Куйбишевський районний суд Запорізької області

в складі:головуючого судді                                             Мальованого В.О.

                при секретарі                                                     Синяковій О.І.

                розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Куйбишеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного Казначейства України , прокуратури Запорізької області, УМВС України в Запорізькій області, Куйбишевського РВ УМВС України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

                                                     В С Т А Н О В И  В:

                   Позивач ОСОБА_1  звернувся з позовом до відповідачів  Державного казначейства України, УМВС України в Запорізькій області , прокуратури України в Запорізькій області, Куйбишевського РВ УМВС України  в Запорізькій області про відшкодування моральної і матеріальної шкодив сумі 305746 гривень.

                   Позивач в позовній заяві вказував, що 18 червня 1998 року слідчим відділом Куйбишевського РВ УМВС України в Запорізькій області було порушено відносно нього кримінальну справу за № 167982 по факту крадіжки із приміщення автогаражу колективного сільськогосподарського підприємства “ Сміле” Куйбишевського району Запорізької області за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 81 КК України.

                   В тому ж році йому було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину , передбаченого ч.3  ст. 81 КК України.

                   Кримінальну справу відносно нього  і інших обвинувачених було направлено для розгляду в Куйбишевський районний суд Запорізької області 19 липня 1998 року, який 17 вересня 1998 року направив справу на додаткове розслідування.

                   10 липня 2000 року Куйбишевський районний суд Запорізької області виніс відносно нього ОСОБА_1 виправдовувальний вирок в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу злочину.

                   Ухвалою судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2000 року  вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області скасовано і справу направлено на новий розгляд до Розівського районного суду Запорізької області , де розглядалася декілька разів і 10 грудня 2005 року була направлена  Куйбишевскому міжрайонному прокурору для провадження додаткового розслідування.

                   15 березня 2006 року слідчим Куйбишевського РВ УМВС України в Запорізькій області  закрито кримінальну справу № 1679823 за п.2 ст. 213 ЦПК України в зв'язку з недоказанністю участі позивача в крадіжці колективної власності.

                   Позивач ОСОБА_1 Вказував, що діями слідчих оргінів Куйбишевського РВ УМВС України в Запорізькій області, прокуратурою Запорізької області  в зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності і звинуваченням в скоєнні злочину йому було заподіяно моральну і матеріальну шкоду.  

                   Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і звинуваченням в скоєнні злочину, незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд, незаконного вилучення транспортного засобу та мисливської зброї ,  йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає  в душевних хвилюваннях та стражданнях, яких він зазнав за всі 8 років досудового слідства. Погіршилися життєві зв'язки, авторитет серед людей району, ускладнилися родинні стосунки. Було принижено йогл честь і гідність,  як колишнього керівника господарства, фермера, людину яка користувалася авторитетом в районі і області. Втрачена перспектива ділової активності і реалізації особистих планів. Негативні емоції , переживання , призвели до серцевого захворювання, до постійного вживання лікувальних препаратів, перебуванні на стаціонарному лікуванні в кардіологічному центрі, порушенні сну. Незаконне проведення обшуків житла  принижувало його честь  і гідність, принесло йому  сором і насміхання від людей. Завдану моральну шкоду  позивач оцінює в 300000 гривень.

                   Також він вказував, що в результаті  незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і звинуваченням в скоєнні злочину , у нього було безпідставно вилучено  вогнепальну і газову зброю та боєприпаси на суму 2656 гривень , що підтверджується довідками науково- виробничо-комерційного ТОВ “ Діана-92” м. Запоріжжя. Крім цього за надання юридичних послуг позивач сплатив адвокату 2000 гривень, що підтверджується квитанцією, а також витратив 1089 гривень на поїздки пов'язані з розглядом кримінальної справи. Таким чином розмір заподіяної матеріальної шкоди складає 5746 гривень.

                   В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги на тих підставах, які викладені в позовній заяві і просить задовольнити позов в повному обсязі.

                   Представник відповідача прокуратури Запорізької області Шульга О.А., позов не визнав і пояснив , згідно  зі  ст. 60  ЦПК    України  кожна  сторона  зобов'язана  довести  ті  обставини, на  які  вона  посилається, як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень.Позивач ОСОБА_1 на підтвердження своєї моральної шкоди спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, не надав жодного доказу погіршення його життєвих зв'язків, авторитету серед людей району, ускладнення родинних  стосунків, приниження його честі та гідності.

                   Також заявником не надано жодного доказу, що саме страждання пов'язані з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності стали причиною вказаних захворювань, а не інші чинники такі як старість, тощо.

                   Тому він вважає, що всі вищевказані факти вказують на неможливість задоволення позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди оскільки, дана шкода є недоведеною та не обґрунтованою, оскільки на її підтвердження не надано жодного доказу.

                   Також представник Запорізької прокуратури Шульга О.А., вважає , що не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків, тому що вилученний вантажний автомобіль ГАЗ-САЗ 4501, повернутий власнику ще 19.11.98 року, також повернутий телевізор та відеомагнітофон. Зброя - вилучена не зв'язку з рослідуванням кримінальної справи, а по інструкції згідно з висновком про анулювання дозволу. Витрати на поїздки заявник обґрунтовує довідкою, проте вона ніяк не пов'язана з даним розслідуванням оскільки нема ні повісток, ні квитків чи квитанцій про те, що заявник їздив до РВ УМВС чи до суду.

                   В зв'язку з вище викладеним представник Запорізької прокуратури просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

                   Представник УМВС України в Запорізькій області Аржанова І.О., позов не визнала і пояснила , що відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання , досудового слідства , прокуратури і суду “ - моральною шкодою визнаються страждання , заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу , що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок та бажань , погіршення відносин з оточуючими людьми , інших негативних наслідків морального характеру, однак  позивачем не зазначено  який саме вплив на нього здійснювався, яким чином його позбавили можливостей реалізовувати свої звички та бажання , а також не встановлено зв'язок між ними. Також  позивачем не підтверджено фактичні дані на проїзд у  зв'язку з проведенням досудового слідства. Таким чином позивач не обгрунтував розміри моральної та матеріальної шкоди заявлені ним у позові. І тому просить суд відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.  

                   Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з'явився про причини неяки не повідомили. В запереченні наданому суду Державне казначейство України вказало , що воно є окремою юридичною особою у зв'язку з чим має самостійні кошториси доходів та видатків , печатку , самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями , ніяких порушень прав позивача в даному випадку не допускало . Тому просииь суд відмовити ОСОБА_1, в задоволенні позову до Державного казначейства України в повному обсязі. 

                   Представник відповідача Куйбишевського РВ УМВС України Запорізької області  в судове засідання не з'явився про причини неяки не повідомили.

                   Суд , вислухавши пояснення позивача , представників відповідачів , вивчивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги ОСОБА_1., підлягають частковому задоволенню.

                   В судовому засіданні встановлено , що 18 червня 1998 року слідчим відділом Куйбишевського РВ УМВС України в Запорізькій області було порушено відносно ОСОБА_1 кримінальну справу за № 167982 по факту крадіжки із приміщення автогаражу колективного сільськогосподарського підприємства “ Сміле” Куйбишевського району Запорізької області за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 81 КК України.

                   18 червня 1998 року ОСОБА_1, був затриманий в порядку ст.115 КПК України.

                   19 червня 1998 року відносно ОСОБА_1., обраний запобіжний захід - підписка про невиїзд.

                   25 червня 1998 року позивачеві було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину , передбаченого ч.3  ст. 81 КК України.

                   Кримінальну справу відносно позивача  і інших обвинувачених було направлено для розгляду в Куйбишевський районний суд Запорізької області 19 липня 1998 року, який 17 вересня 1998 року направив справу на додаткове розслідування.

                   10 липня 2000 року Куйбишевський районний суд Запорізької області виніс відносно позивача виправдовувальний вирок в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу злочину.

                   Ухвалою судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2000 року  вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області скасовано і справу направлено на новий розгляд до Розівського районного суду Запорізької області, де розглядалася декілька разів і 10 грудня 2005 року була направлена  Куйбишевскому міжрайонному прокурору для провадження додаткового розслідування.

                   15 березня 2006 року слідчим Куйбишевського РВ УМВС України в Запорізькій області  закрито кримінальну справу № 1679823 за п.2 ст. 213 ЦПК України в зв'язку з недоказанністю участі позивача в крадіжці колективної власності.

                   Відповідно до ст.1176 ЦК України , ст.1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання , досудового слідства, прокуратури та суду” від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності , незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд , відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання , досудового слідства, прокуратури або суду. 

                   Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання , досудового слідства, прокуратури та суду” право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

                   Позивач ОСОБА_1, має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди оскільки в 1998 році він був притягнений до кримінальної відповідальності із застосуванням запобіжного заходу - підписки про невиїзд - незаконно, оскільки в 2006 році  кримінальна справа органом досудового слідства закрита за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. 

                   Разом з тим, вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_1, внаслідок незаконого притягнення до кримінальної відповідальності суд враховує , що відповідно до ст.12 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання , досудового слідства, прокуратури та суду”, встановлений порядок відшкодування  матеріальної шкоди, а саме: втраченого заробітку та інших доходів; вилученого , конфіскованого  майна , а також майна на яке накладено арешт; штрафів стягнутих на виконання вироку суду, судових вират сплачених громадянином; сум сплачених громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги. Згідно даної статті Закону розмір відшкодованої шкоди визначає в місячний термін з дня звернення громадянина, орган який провадив слідчі дії.

                   Оскільки слідчі дії стосовно закриття кримінальної справи  провадив орган досудового слідства , то цей орган у місячний термін зі дня звернення громадянина витребовує всі необхідні документи , що мають значення для визначення розміру завданої шкоди і виносить відповідну постанову.

                   У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити цю постанову до прокуратури або до суду.

                   Встановлено , що всупереч цим вимогам Закону, ОСОБА_1, не звертався із заявою про відшкодування шкоди до Куйбишевського РВ УМВС України в Запорізькій області, який закрив кримінальну справу і постанова з цього приводу не виносилася.

                   В зв'язку з вище викладеним суд вважає необхідним позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на юридичну допомогу залишити без розгляду , як такі, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

                   Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із слідуючого, що відповідно до ст.13 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання , досудового слідства, прокуратури та суду”, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства.

                   За наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з  урахуванням обставин справи в межах , встановлених цивільним законодавством , але не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом з урахуванням вимог розумності та справедливості, як того вимагає ч.3 ст.23 ЦК України.

                   З урахуванням вище викладених обставин справи, суд вважає , що позивачу ОСОБА_1, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності спричинено моральну шкоду.

                   Посиляння представників відповідачів прокуратури Запорізької області та УМВС України в Запорізькій області на той факт , що моральна шкода позивачем не доведена, суд вважає безпідставним, оскільки будь-яке порушення конституційного, цивільного права , чи охоронюваного законном інтересу спричиняє моральну шкоду. Предметом доказування в цьому випадку є глибина моральної шкоди , від якої залежить її розмір та форма відшкодування.

                   При визначення розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує , що мінімальний розмір заробітної плати, на день розгляду заяви становив 460 гривень.

                   ОСОБА_1, незаконно був притягнений до кримінальної відповідальності і до нього незаконно був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд на протязі 93 місяців. 

                   Також суд враховує той факт, що кримінальна справа, за обвинуваченням ОСОБА_1., в скоєнні злочину передбаченому ч.3 ст.81 КК України тричі слухалася в суді і тричі ОСОБА_1, виступав у справі в якості підсудного , що порушувало його душевний спокій, приносило приниження його честі та достоїнства,  ділової репутації.

                   Враховує , що в зв'язку з незаконним  застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд  ОСОБА_1, був обмежений у своїх правах вільно пересуватися по території України та за її межами, що порушувало його конституційне право вільно пересуватися і  створювало йому дискомфорт , спричиняло втрату ділової активності та перешкоджало у здійсненні особистих планів.

                   Враховує , що неодноразові обшуки житла ОСОБА_1., накладення арешту на його майно, порушували його конституційні права на недоторканість житла та  право володіти, користуватися та  розпоряджатися своєю власністю, що спричиняло йому душевний біль та страждання.

                   Враховує, що в період пербування ОСОБА_1., під слідством з 1998 по 2006 рік, значно погіршилося його здоров'я. Внаслідок чого він неодноразово звертався за медичною  допомогою до Запорізького обласного кардіологічного диспансеру  і йому був встановлений діагноз ішемічна хвороба серця кардіосклероз астеросклеротичний. Фібріляція предсердій СН П А ст., що підтверджується копією виписів із істрії хвороби за 2001, 2002, 2003, 2005,2006  роки та довідкою Куйбишевської ЦРБ Запорізької області № 1913 від 12.12.2007 року. 

                   Враховуючи зазначений розмір мінімальної заробітної плати  та час перебування  ОСОБА_1. під слідством і судом, подані докази заподіяння моральної шкоди, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності задовольнити частково.  

                   Керуючись Закону України “Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання , досудового слідства, прокуратури та суду” від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР, ст. 1176 ЦК України, ст.ст.209,212,214,215 ЦПК України суд-

                                                             В И Р І Ш И В : 

                   Позовну заяву  ОСОБА_1 до Державного Казначейства України , прокуратури Запорізької області, УМВД України в Запорізькій області, Куйбишевського РВ УМВС України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

                   Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди та витрат на оплату юридичної допомоги - залишити без розгляду.

                   Стягнути з Державного Казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 70000 ( сімдесят  тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

                   Рішення може бути оскаржене в апаляційний суд Запорізької області шляхом подачі в 10- денний  строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                   Суддя:                                                 В.О.Мальований