Справа №1-77/11

В  И  Р  О  К

 І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 року                                                Знам’янський міськрайонний суд

Кіровоградської області в складі :

головуючого судді                                                                  Проценко О.М.

при секретарі                                                                           Турчин Д.В.

з участю прокурора   

захисника                                                                            ОСОБА_1,       

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам’янка Кіровоградської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючу за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, маючу на утриманні двох малолітніх дітей –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6,  раніше не судиму, -

за   ст.166, КК України, –

                                                               В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_2, злісно не виконувала обов’язків по забезпеченню належного харчування малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, внаслідок чого, 16.12.2010 року настали тяжкі наслідки у вигляді розвитку у дитини типотрофії ІІ-ІІІ ступеня та смерті, за наступних обставин.

          Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», дитиною є особа віком ло 18 років, (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повноліття раніше.

          Крім того, ст. 150 Сімейного кодексу України передбачає, що батки зобов’язані піклуватися про стан здоров’дитини, її фіичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані поважати дитину.

          Також ст. 155 Сімейного кодексу України, вказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають грунтуватися на повазі до прав та її людської гідності.

          Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

          У ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», встановлено, що виховання дитини має спримовуватися на розвиток її особистості. Батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її зжоров’я, духовнийі моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здійбностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний та жуховний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

          Крім того, ч.6, 7 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»визначають, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

          Так, ОСОБА_2 упродовж періоду часу з 6 листопада 2010 року по 16 грудня 2010 року у порушення вимог ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»та ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідно до вимог яких бвтьки або особи, що їх замінюють, зобов’язані піклуватись про стан здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо ухилялась відвиконання своїх обов’язків по належному  харчуванню дитини, що проявилось у здійсненні харчуванні дитини коров’ячим молоком та печивом, замість адаптованих молочних сумішей, на що неодноразово зверталось увагу ОСОБА_2 медичними працівниками Знам’янської ЦРЛ.

          В свою чергу, ОСОБА_2 усвідомювала небезпечний характер свого діяння, а саме, незабезпечення належного харчування своєї доньки, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у виглядіпогіршення стану здоров’я, затримки у розвитку та смерті дитини і хоча не бажала але свідомо допускала їх настання.

          Відповідно до характеристики Іванковецької сільської ради та свідчень сусідів, родина ОСОБА_2рахується неблагополучною, мати ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, отримані кошти соціальної допомоги витрачає на придбання спиртних напоїв та тютюнових виробів, належної уваги вихованню малолітньої доньки не приділяє.

Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_2 настали тяжкі наслідки у вигляді розвитку у малолітньої ОСОБА_5 дефіциту ваги, який складав 22 відсотки (гіпотрофія ІІ-ІІІ ступеня), що призвело до смерті останньої.

За наслідками патологічно-анатомічного розтину ОСОБА_5 встановлено, що  антропометричні дані ОСОБА_5 не відповідала її віку, а саме при необхідній вазі у 3700 грам на момент смерті вага малолітньої становила 2900 грам, що складає дефіцит ваги у розмірі 22 відсотки та свідчить про недостатнє та неналежне харчування дитини.

Свою чергу, згідно лікарського свідоцтва про смерть від 18.12.2010 року, протоколу паталого-анатомічного дослідження від 17.12.2010 року №19 та листа завідуючої  патологоанатомічного відділенням Кіровоградської дитячої лікарні від 16.02.2011 року №41, смерть малолітньої ОСОБА_5 настала 16.12.2010 року та безпосередньою причиною смерті являється асфіксія їжею.

Зазначені наслідки, відносно малолітньої ОСОБА_5, стали наслідком злісного невиконання ОСОБА_2 своїв батьківських обов’язків по догляду за дитиною та систематичного порушення нею прав дитини, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді розвитку у дитини гіпотрофії ІІ-ІІІ ступеня та подільшої її смерті.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України визнала в повному обсягу, однак давати пояснення і відповідати на запитання відмовився, посилаючись на ст.63 Конституції України, вказав, що не оспорює фактичні обставини кримінальної справи, які викладені в обвинувальному висновку.

В скоєному щиро розкаюється, просить суд її суворо на карати.

У відповідності з ч.3 ст.299 КПК України докази по справі судом не досліджувалися, за згодою підсудної, захисника та прокурора, в зв’язку з тим, що ОСОБА_2  обставини справи, викладені в обвинувальному висновку - не оспорює.

Оскільки обвинувачення ніким із учасників судового процесу не оспорюється, суд вважає вину підсудної ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченому ст.166 КК України, за ознаками: злісне не виконання батьками обов’язків по догляду за дитиною, внаслідок чого настали тяжкі наслідки у вигляді розвитку у дитини типотрофії ІІ-ІІІ ступеня та смерті –доведеною.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_2  суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного підсудною умисного злочину, який закон класифікує як злочин середньої тяжкості, особу ОСОБА_2, що вона раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, суспільно-корисною працею не займається.

До обставин, які пом’якшують покарання підсудної ОСОБА_2  суд відносить визнання своєї вини, щире каяття в скоєному.

Обставин, які обтяжують покарання підсудної ОСОБА_2  судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_6, особу підсудної, наявність обставин, які пом’якшують покарання і відсутність обставин, які обтяжують її покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання, застосувавши до неї положення ст.75 КК України.

Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд, –

З А С У Д И В :

             ОСОБА_2 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ст. 166 КК України і призначити покарання у виді років обмеження волі.           

У відповідності зі ст.75 КК України, ОСОБА_2  звільнити від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на роки.

Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_2 обов’язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 –підписка про невиїзд –залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подано апеляція протягом 15-ти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області.

          Суддя Знам’янського міськрайонного суду                                            Проценко О.М.