АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1298/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Картофлицький Г.В.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Денисенко Т.С.,
суддів Коваленко А.І.,
Кочеткової І.В.,
при секретарі: Коверзнєві М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Приморського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту.
В позові зазначено, що 14.05.2008р. між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №ZРР0GА0000000280, згідно з яким банк передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 53585дол.США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення до 14.05.2016р.
В забезпечення повернення кредитних коштів 15.05.2008р. між банком та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння поАДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 08.07.2004р.
Відповідно до п.8.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний погашати кредит щомісячно, до 19 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та остаточно погасити отриманий кредит до 14.05.2016р. Боржником вищевказані умови повернення суми кредиту та відсотків по ньому належним чином не виконуються. Станом на 02.06.2009р. сума заборгованості склала 52746,25дол.США.
Посилаючись на вищевикладене, просили звернути стягнення на належне відповідачу ОСОБА_6 домоволодіння по АДРЕСА_1, з метою повернення грошей за кредитним договором в розмірі 52746,25дол.США., за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього заставного майна, а також виселити відповідача, який зареєстрований та проживає у заставному будинку та стягнути понесені судові витрати.
Заочним рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_6, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк»права укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна задовольнити в повному обсязі вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»в сумі 52746,25 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»судові витрати по сплаті судового збору –1700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи –120 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині звернення стягнення на домоволодіння по АДРЕСА_1, пл.76.0 кв.м., яке належить ОСОБА_6, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк»права укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу від реалізації заставного майна задовольнити в повному обсязі вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»в сумі 52 746,25 доларів США змінити та в цій частині позовних вимог відмовити, та стягнути з позивача ПАТ КБ «ПриватБанк»понесені судові витрати.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_4, заперечення представника позивача Якушева С.О., дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установлено судом, 14 травня 2008року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №ZРР0GА0000000280, згідно з яким банк передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 53585дол.США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення до 14 травня 2016р.
Відповідно до п.8.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний надавати банку кошти у сумі 1006,47 дол. США щомісячно до 19 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та остаточно погасити отриманий кредит до 14 травня 2016р.
За умовами п.2.3.7 договору кредиту банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.8.1, 8.1.1, 81.2 даного договору, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно при настанні умов, передбачених п.2.3.3.
В забезпечення повернення кредитних коштів 15 травня 2008р. між банком та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 08.07.2004р.
За умовами п.18.8.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання яких-небудь зобовязань за кредитним договором у разі порушення іпотекодавцем зобовязань, передбачених умовами договору.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач ОСОБА_4 умови кредитного договору порушує, щомісячні платежі в повному обсязі не погашає й на момент звернення банку з позовом до суду має заборгованість у сумі 52746,25 дол. США: 49188,8 дол. по кредиту, 2538,61 дол. по процентам за користування кредитом, 668,12 дол. заборгованість по комісії за користуванням кредиту, 350,72дол. пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.
Доводи апеляційної скарги про порушення банком при укладенні договору кредиту положення Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не обгрунтовані, оскільки позивач на момент укладення цього договору мав право на підставі банківської ліцензії №22, виданої Нацональним банком України 04.12.2001 року, та дозволу Національного банку України за № 22-2 від 29.07.2003 року здійснювати операції з валютними ціностіми, зокрема –укладати договара кредиту у валюті.
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно відповідачки ОСОБА_6 на суму 52746,25 дол. США й обгрунтовано задовольнив в цій частині позов.
Однак, в порушення 39 Закону України "Про іпотеку" суд зазначив, що банк здійснює самостійний продаж квартири у будь-який спосіб. Тому рішення суду в цій частині на підставі п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні з зазначенням, що продаж має відбуватися з додержанням процедури, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Доводи апелянта про незастосування судом вимог ст.17 Закону України "Про охорону дитинства" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договор іпотеки не оскаржувався, а у задоволеннні вимог про виселення позивачу відмовлено.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Приморського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року у цій справі змінити, доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення словами:
"з застосуванням процедури, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною його реалізації на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: