Справа № 22ц-779
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м. Хмельницький
судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І.,
Баса О.Г.
при секретарі Кричківській А.Ю.
з участю: представника позивача
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-779 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія,
В С Т А Н О В И Л А :
заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2010 року позовні вимоги позивача задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” солідарно заборгованість за кредитним договором № 11202826000 від 23 серпня 2007 року, яка виникла станом на 18 березня 2010 року, в сумі 534 057,71 гривень.
Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ „УкрСиббанк” понесені судові витрати в сумі по 910 гривень з кожного.
В апеляційній скарзі на рішення суду від 25 листопада 2010 року ОСОБА_2 посилається на неповне з”ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, невідповідність висновків суду обставинам справи, обгрунтування судового рішення на припущеннях, порушення та невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права –ст. 99 Конституції України, ст.ст. 3, 13, ч. 3; ст.ст. 192, 203, ч.ч. 1, 3 та 5; ст.215, ч.1; ст. 216, ч. 1; ст. ст. 227, 236, 524, 533, ч. 3; ст. 548, ч. 2 ЦК України, ст.ст. 1, п. 2), ст.ст. 3 та 5 , ч.ч. 1, 2, 4, п.п. г), в) Декрету КМ України № 15-93 від 19.02.1993 року „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 35 Закону України „Про Національний Банк України”, п. 1.4 Положення „Про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”.
Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідно до зазначених норм матеріального права зобов”язання за договором поруки та кредитним договором між банком та громадянином не можуть бути виражені у іноземній валюті, а
_________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Піндрак О.О. Справа № 22-ц-779
Доповідач –Харчук В.М. Категорія № 27
використання валюти в Україні за загальним правилом забороняється.
Так як умови договору поруки суперечать законам та іншим нормативним актам, моральним засадам суспільства, то такий правочин може бути визнаний недійсним. Зобов”язання підлягають виконанню лише в українській гривні, а ПАТ „УкрСиббанк” не мав індивідуальної ліцензії і не мав права видавати кредит в іноземній валюті. Такі дії банку можливі лише за наявності індивідуальної ліцензії.
Ним дійсно отримано в кредит від банку 23 серпня 2007 року 62 658 доларів США і на забезпечення виконання зобов”язань передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Крім того, за договором поруки за виконання ним зобов”язань за кредитним договором поручилась ОСОБА_3
Зміст кредитного договору, договору застави та поруки суперечать моральним засадам суспільства, положенням ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників правочину повинне бути вільним і відповідати внутрішній волі, правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов”язані з його недійсністю і не підлягає забезпеченню.
За недійсним правочином кожна сторона повинна повернути іншій все отримане за правочином.
Він отримав від банку 62 658 доларів США, що на день отримання за курсом НБУ складало 316 422,90 гривень (1 долар = 5,05 гривень).
Банк отримав від нього 3 296,84 доларів США.
Подальше виконання такого правочину є порушенням принципу справедливості, так як всі ризики знецінення української гривні покладені суб”єктом підприємницької діяльності на споживача-позичальника.
Тому апелянт просить скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким позивачу у позові відмовити.
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст.203, 215, 509, 524, 525-526, 533, 536, 541, 543, 546, 553-554, 611, 614, 617, 1046, 1048-1049, 1054 ЦК України зміст правочину не може суперечити положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Учасник правочину повинен мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятись у встановленій законом формі і бути спрямованим на реальне настання правових наслідків.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) зазначених вимог.
Якщо недійсність правочину прямо не зазначена в законі, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За договором кредиту банк надає позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов”язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити обумовлені проценти за користування ним.
Зобов”язання повинні грунтуватись на засадах добросовісності та розумності.
Зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається.
Зобов”язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.
Грошове зобов”язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов”язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов”язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 5 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року та зареєстрованого у Мінюсті України 21 серпня 2001 року за № 730\5921 банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного Банку України вправі надавати громадянам України кредити в іноземній валюті.
За користування чужими коштами позичальником сплачуються проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Одним із видів забезпечення виконання зобов”язань є порука.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім своїх зобов”язань.
У разі порушення боржником своїх зобов”язань, забезпечених порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.
У разі порушення зобов”язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Якщо за порушення зобов”язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.
Боржник та його поручитель несуть таку відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов”язання.
Особа, яка порушила зобов”язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов”язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст.ст.10-11, 31, 60, 213, 308 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності. Кожна сторона доказами зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судове рішення є законним, , якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 23 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним іноваційним банком „Укрсиббанк” (перетворений у ПАТ „УкрСиббанк”) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким останній отримав в банку кредит в сумі 62 658 доларів США строком до 22 серпня 2034 року з погодженим графіком його погашення та сплатою 11,3 % річних за користування коштами (п.п. 1.1-1.4 договору).
На забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором 23 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки, за яким остання поручилась за виконання зобов”язань позичальником у повному обсязі.
АКІБ „УкрСиббанк” перейменовано на Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”.
ОСОБА_2 не виконав перед банком зобов”язань за кредитним договором і станом на 18 березня 2010 року утворилась заборгованість по сплаті чергових платежів, відсотків, пені, неустойки в сумі 530 351,76 гривень, тому банк має право відповідно до п.3.1.2 договору вимагати стягнення заборгованості, а також всієї суми кредиту. Тому банк звернувся з вимогами до позичальника та поручителя про погашення кредиту.
Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: кредитним договором, договором поруки, претензією банку до позичальника та поручителя, матеріалами кредитної справи (а.с.11-53).
ПАТ „УкрСиббанк” має генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного Банку України на здійснення операцій з іноземною валютою (а.с.125-128), тому чинне законодавство не забороняє позивачу надавати кредити в іноземній валюті та вимагати повернення кредиту в іноземній валюті.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дослідив належні та допустимі докази, які їх підтверджують, ухвалив законне та обгрунтоване рішення, підстави до скасування чи зміни якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: (підпис)
судді: (підписи)
З оригіналом згідно : суддя В.М.Харчук