АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-411/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10. 3.1 Цибра Н.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБабенка В.М.
суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.
при секретаріМакарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області на постанову Чорнобаївського районного суду від 16 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії дитині війни, -
в с т а н о в и л а :
В березні 2010 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Чорнобаївському районі Черкаській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до ст. 6 вказаного закону йому, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач вказував, що йому безпідставно у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. зазначена допомога не нараховувалась та не виплачувалась взагалі, в 2008р. виплачувалась в розмірі 10% мінімальної пенсії, в 2009 р. не виплачувалась взагалі.
В зв’язку з зазначеними обставинами позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у нарахуванні і виплаті зазначеної щомісячної соціальної допомоги в передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача забезпечити її нарахування і виплату за 2006-2009 рр.
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати позивачеві щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р., за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року.
Зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача з врахуванням її підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком станом на відповідний період та з врахуванням вже виплачених йому сум щомісячної соціальної державної допомоги за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає необхідним залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1V і здійснити позивачеві відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня по 31 грудня 2009 р., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Позивачем без поважних причин був пропущений строк звернення до суду за захистом свого порушеного права за період з 1 січня 2006 по 31 грудня 2008 р. і оскільки відповідач наполягав на застосуванні позовної давності, суд дійшов висновку, що вона має бути застосована і в задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено, а позовні вимоги позивача мають бути задоволені в межах річного строку до дня звернення з позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 3 березня 2010 року, при цьому просив суд поновити його порушене право за період 2006 – 2009 рр.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем та права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 р .
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції правомірно не застосував положення ст. 6 Закону № 2195-1V в редакції Закону від 28 грудня 2007 р. № 107-ІV про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10 - рп/2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р., поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Суд першої інстанції правомірно застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. На застосуванні цієї вимоги закону наполягав відповідач, тому суду першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду.
Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чорнобаївському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії дитині війни – без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :