Справа №22-ц-902/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай
Категорія - 37 Суддя-доповідач - Шевченко
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Шевченка В. А.,
суддів - Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,
за участю секретаря - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Друга Сумська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2011 року вказаний позов задоволено.
Постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням народного суду м. Суми від 03 березня 1971 року було розірвано шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, поділено рухоме майно та визнано право власності на 66/100 ідеальних часток від всього домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 з виділенням йому сараю, погріба, кухні, частини веранди та частини кімнати № 1 у будинку. Цим же рішенням суд зобов’язав сторін провести відповідні переобладнання у виділених їм частинах будинку (а. с. 10).
Згідно з технічним паспортом, виданим 06 серпня 2009 року, ОСОБА_7 є власником 66/100 частин зазначеного вище домоволодіння (а. с. 5-8).
З 08 липня 1971 року по 15 вересня 1998 року ОСОБА_7 перебував у шлюбі з відповідачкою (а. с. 60, 61).
Однак 04 жовтня 1984 року нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 було посвідченого складений ОСОБА_7 заповіт, згідно з яким ОСОБА_7 заповідав саме позивачці все належне йому на день смерті майно (а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а. с. 12).
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулися ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а. с. 21, 22, 23, 24, 28).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємці за законом, які звернулися із заявою про прийняття спадщини право на обов’язкову частку у спадщині в розумінні ст. 1241 ЦК не мають.
З огляду на положення ст. ст. 1233-1236 ЦК України ОСОБА_7 мав право на складання заповіту на ОСОБА_3, самостійно визначивши обсяг спадщини.
З урахуванням наведеного суд обґрунтовано визнав за позивачкою право власності на 66/100 частин спірного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7
Викладені у скарзі доводи про те, що відповідачка має частку у спірній частині будинку, як спільному майні подружжя, підлягають відхиленню, оскільки право власності на індивідуально визначені та виділені в натурі 66/100 частин домоволодіння, з приводу яких і заявлено позов, виникло у спадкодавця на підставі рішення суду ще до укладення шлюбу з відповідачкою.
Крім того, ОСОБА_1 визнає, що спільне проживання її з ОСОБА_7 припинилося у 1985 році, тобто в період дії КпШС Української РСР.
За нормами ст. 25 цього Кодексу якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідачка ж такої вимоги в даній справі не заявляла, тому це питання знаходиться поза межами пред’явленого позову і предмета доказування у справі.
Щодо недійсності заповіту, то такого позову теж не заявлялося.
Таким чином, перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення суд ухвалив з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи заявника відносно неточного зазначення адреси спірного будинку в позовній заяві з огляду на ч. 2 ст. 308 ЦПК не можуть бути підставою для скасування правильного по суті та справедливого рішення.
Відповідно до «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року №825 та «Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ», затверджених вказаною постановою, заявниця при подачі апеляційної скарги повинна була оплатити витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року їй необхідно було також сплатити 495 грн. 95 коп. судового збору.
Втім ОСОБА_1 сплатила лише 25 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у зв’язку з цим з неї слід стягнути 470 грн. 45 коп. судового збору на р/р 31410537700002, отримувач – місцевий бюджет м. Суми, МФО 837013, код отримувача 23636315, код бюджетної класифікації доходів 22090100 та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31212263700002, КБКД 2205002, отримувач Державний бюджет м.Суми, код 23636315, банк: ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, призначення платежу: за ІТЗ розгляду цивільної справи Апеляційним судом Сумської області.
Керуючись ст. ст. 83, 303, 304, 307, 308, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 470 грн. 45 коп. на оплату судового збору та 83 грн. на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -