АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1433/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія :10.3.1 Семеняка О.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          08 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В.Г.

суддівВасиленко Л.І., Демченка В.А.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаській області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

                    Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

12 липня 2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами. В обґрунтування позовних вимог вказував, що він належить до соціальної категорії діти війни і відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та просив визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати відповідача нарахувати йому неотриману допомогу за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням раніше виплачених сум.

В судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати неправомірними дії України Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату вказаних доплат з урахуванням раніше виплачених сум за період з 12 липня 2007 року по 12 липня 2010 року

Рішенням Канівського  міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області щодо невиплати позивачу ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснити щомісячну виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період 2007 року, починаючи з 12 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік, починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік, починаючи з 01 січня 2010 року по 12 липня 2010 року виключно з урахуванням раніше отриманих виплат.

Від сплати судових витрат сторони звільнено.

Стягнуто з відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі  Черкаської області просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2010 року як незаконне та винести нове рішення, яким  відмовити в задоволенні позовних вимог повністю .

Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Справа  вирішена судом на підставі  норм цивільного та цивільно-процесуального законодавства у відповідності  із  Законом  України від 18 лютого  2010 року № 1691 – VI «Про  внесення  змін  до  деяких законодавчих  актів України щодо підвідомчості  справ, пов’язаних  із соціальними виплатами».

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

          Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

          Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2195-1У відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.

          Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

          Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

          Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Також судами правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

          Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов’язань», оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

          Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

          Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення справи.

          Керуючись ст.ст.  198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаській області відхилити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

          Судді :