АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-194/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : № 51, 54 Голосій А.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Василенко Л.І.
суддівПономаренка В.В., Гончар Н.І.
при секретарі Кулик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ПП ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків,
в с т а н о в и л а :
26.10.2009 р. ПП ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 16.09.2008 р. він як приватний підприємець, що використовує найману працю уклав із ОСОБА_6 трудовий договір за яким остання мала виконувати обов’язки виконроба будівельної групи, наказом № 456-к від 16.09.2008 р. відповідачка була прийнята на роботу.
19.09.2008 р. вказаний трудовий договір зареєстрований в Черкаському міському ЦЗ населення.
16.09.2008 р. з відповідачкою також було укладено договір про повну матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей.
Для забезпечення проведення робіт ОСОБА_6 отримувала кошти на придбання будівельних матеріалів та інвентарю, за які зобов’язана була звітуватися в установленому порядку. Так, 17.09.2008 р. ОСОБА_6 отримала 5 330, 00 грн. для придбання будівельних матеріалів.
Згідно авансових звітів виконроб ОСОБА_6 у вересні 2008 року витратила 1532 грн., у жовтні - 1 077 грн., а у грудні - 243, 49 грн. Залишок коштів на 01.01.2009 р. склав 2 477,51 грн., про які вона станом на 01.10.2010 р. не надала звіт.
До того ж ОСОБА_6 має заборгованість по інвентарю на суму 2146,04 грн., який вона отримала при виконанні обов’язків виконроба згідно з накладними за № П-0003265 від 17.09.2008 р.; № П-0003470 від 21.10.2008 р.; № П-0003487 від 23.10.2008 р. та № П-0003572 від 13.11.2008 р.
Наказом № 25-к від 12.02.2009 р. її було звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. На момент її звільнення була встановлена заборгованість на суму 4623,55 грн., яку ОСОБА_6 в добровільному порядку відмовляється погашати.
Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь суму недостачі інвентарю та обладнання в розмірі 4623,55 грн. та судові витрати по справі.
Заочним рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2010 року позовні вимоги ПП ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконання трудових обов’язків - задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПП ОСОБА_7 АДРЕСА_1 – 2477,51 грн. заборгованість по витратам, 2146,04 грн. суму недостачі по інвентарю та обладнанню, 171,50 грн. судових витрат та 120 грн. за розміщення оголошення в газеті «Нова Доба», а всього 5 085,55 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
При цьому вказала, що докази позивача є сфальсифікованими та неправдивими, так як на її звернення до Прокуратури їй була надана відповідь, відповідно до якої кошти в розмірі 2447,51 грн., які були отримані нею та не повернуті ПП ОСОБА_7, були утримані останнім з її заробітної платні.
Крім того, розмір шкоди визначений судом без проведення бухгалтерської експертизи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та представника ПП ОСОБА_7 – ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача районний суд виходив з того, що відповідачка належить до категорії працівників, з якими згідно до ст. 135 КЗпП України може бути укладений трудовий договір про повну матеріальну відповідальність та вона, як матеріально відповідальна особа отримала під звіт кошти та інвентар, проте подавши заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, більше на роботу не вийшла, при звільненні за всю отриману суму не прозвітувала та не повернула отриманий нею інвентар. На письмові пропозиції роботодавця провести належним чином розрахунки, пов’язані із звільненням не реагувала, чим порушила умови трудового договору та договору про повну матеріальну відповідальність.
Однак повністю погодитись з висновком районного суду не можна, оскільки суд не правильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції, скасовує із наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 наказом ПП ОСОБА_7 № 456-К від 16.09.2008 р. була прийнята на роботу виконавцем робіт а. с. 5.
Відповідно до трудового договору між працівником і фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності, укладеного 16.09.2008 р. між сторонами, ОСОБА_6 зобов’язувалась виконувати обов’язки виконроба та нести повну матеріальну відповідальність за збереження товару, грошових коштів, достовірно поданих звітів, обладнання, іншого майна та устаткування торгівельного приміщення – п. 3 а. с. 7.
16.08.2008 р. між сторонами, також, був укладений договір про повну матеріальну відповідальність за яким ОСОБА_6 взяла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених їй роботодавцем матеріальних цінностей а. с. 8.
Наказом № 25-К від 12.02.2009 р. відповідачку було звільнено з роботи з 12.02.2009 р. за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, на підставі поданої нею заяви. а. с. 6.
Пунктом 1 статті 134 КЗпП, яка регламентує випадки повної матеріальної відповідальності, визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку, коли між працівником і підприємством відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
При цьому статтею 135-1 КЗпП затверджений спеціальний перелік посад та робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Цей перелік не підлягає розширюваному тлумаченню. Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в зазначеному переліку не вказані, юридичної сили не мають.
Вирішуючи спір, суд у порушення зазначених вимог закону не врахував, що перелік посад і робіт, з якими можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність, затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, що відповідно до Переліку посад і робіт, з якими підприємства, установи організації можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань від 28 грудня 1977 р. N 447/24, посада виконроба-будівельника таким видом посад не є.
Отже з наведеного випливає, що відповідачка не входить до кола працівників з якими може укладатись письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Таким чином висновки суду про відповідальність ОСОБА_6, як матеріально відповідальної особи не відповідають вимогам закону та встановленим по справі обставинам.
Разом з тим, п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадку, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
З матеріалів справи вбачається, що кошти в сумі 5 330 грн. були отримані ОСОБА_6 17. 09. 2008 р., згідно до поданих нею службових записок, саме по разовій відомості.
Відповідно до авансових звітів виконроба ОСОБА_6 за вересень, жовтень та грудень 2008 року, вона відзвітувала за отримані нею грошові кошти, відповідно за 1532 грн., 1077 грн. та 243,49 грн. долучивши товарні чеки, накладні та службові записки.
Таким чином залишок коштів, за які не відзвітувала відповідачка, становить 2 477,51 грн.
Крім того, згідно до накладних на внутрішнє переміщення № П-0003265 від 17.09.2008 р.; № П-0003470 від 21.10.2008 р.; № П-0003487 від 23.10.2008 р. та № П-0003572 від 13.11.2008 р. ОСОБА_6 був отриманий інвентар.
При звільненні з роботи відповідачкою не був повернутий отриманий згідно приведених накладних інвентар, що вбачається з акту недостачі від 13.03.2009 р. та бухгалтерської довідки.
Згідно до довідки відповідачкою не повернуто при звільненні інвентар на загальну суму 2146,04 грн.
Відповідно до наданих позивачем листів, які направлялись ОСОБА_6 рекомендованою кореспонденцією, вона неодноразово викликалась до роботодавця для проведення розрахунку по боргах, неповернутих матеріальних цінностях, а також для отримання розрахункових коштів при звільненні. Проте дані листи повертались відправнику у зв’язку з відмовою адресата від їх отримання.
ОСОБА_6 будь-яких даних, які б підтверджували повернення нею позивачу коштів та інвентаря суду не надала.
Представник позивача в суді апеляційної інстанції заперечив факт утримання ПП ОСОБА_7 будь-яких коштів з заробітної плати ОСОБА_6 В підтвердження надав відомості нарахування та видачі заробітної плати ОСОБА_6
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, стягнути, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП, з ОСОБА_6 на користь ПП ОСОБА_7 2 477 грн. 51 коп. заборгованість по коштам та 2 146 грн. 04 коп. недостачі по інвентарю та обладнанню
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати: судовий збір в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., всього 171 грн. 50 коп. судових витрат та 120 грн. за розміщення оголошення в газеті.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ПП ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПП ОСОБА_7 2 477 грн. 51 коп. заборгованість по коштам, 2 146 грн. 04 коп. недостачі по інвентарю та обладнанню; 171 грн. 50 коп. судових витрат та 120 грн. за розміщення оголошення в газеті, а всього 5 085 грн. 55 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :