Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

11 квітня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах                                                                   апеляційного суду Хмельницької області                                       

в складі: головуючої - судді Варвус Ю.Д.                                                                                          суддів: Купельського А.В., Пастощук М.М.

                                           при секретарі Басюр А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №22а-3173 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в  Ізяславському районі на рішення Ізяславського районного суду від 02 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дітям війни.

       Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,

                                          в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

       ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, звертаючись в суд з вказаним позовом  зазначали, що мають статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки, таке підвищення їм відповідачем виплачувалось частково, просили зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2007-2010 роки.

       Ухвалою судді Ізяславського районного суду від 13 серпня 2010 року вказані позови об’єднанні в одне провадження.

       Рішенням Ізяславського районного суду від 02 вересня 2010 року позов задоволено частково.

       Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачам щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року  по 31 липня 2010 року.

_____________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Антонюк В.В.                                                                       Справа № 22а-3173

Доповідач: Варвус Ю.Д.                                                                                                             Категорія №10.3.1

       Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 за період                з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року; ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; ОСОБА_3 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року, врахувавши виплати, які були проведені позивачам в 2007-2010 роках.

       Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Ізяславському  районі  на  користь позивачів по 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

       В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в  Ізяславському районі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", де встановлені конкретні суми підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, законами України про Державний бюджет на відповідні роки не передбачалися видатки на виплату підвищення дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів, тому в діях управління не вбачається будь-яких порушень законодавства.

       Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі слід задовольнити частково з наступних підстав.

       Судом правильно встановлено, що позивачі отримують пенсію за віком, відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно. Проте управлінням Пенсійного фонду України в  Ізяславському районі їм така доплата до пенсії виплачувалася не повністю.

       Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

       Давши належну оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, якими зупинення та внесення змін до порядку та розміру виплати доплати до пенсії дітям війни, встановлені ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, яким вказані вимоги закону не змінювалися і не зупинялися, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі зазначених норм закону щодо виплати підвищення до пенсії позивачам за вказані періоди, а тому обґрунтовано задовольнив  вимоги в цій частині позову.

       Доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і спростовуються наступними обставинами.

       Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року є необґрунтованими. Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те,  що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а саме пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника. Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

       Таким чином при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

       Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача щодо правомірності дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програм з доплат дітям війни, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Пенсійному фонду України для виконання покладених на нього обов'язків у справі виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

        Разом з тим, визнаючи дії управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії неправомірними, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги позивачами в процесі розгляду справи не збільшувалися і не змінювалися. Тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду в частині визнання дії управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі щодо невиплати позивачам підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" скасувати.

         В судове засідання сторони не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.    

         Керуючись ст.ст. 198, 205, 207 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в  и  л  а :

         Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі задовольнити частково.

         Рішення Ізяславського районного суду від 02 вересня 2010 року в частині визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі щодо відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни скасувати.

         В решті рішення суду залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

                     Головуюча: (підпис)

                              Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                 Ю.Д. Варвус