АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-883/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10. 3.1 Орленко В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пальонний В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБабенка В.М.
суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.
при секретаріМакарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі м. Черкаси про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
в с т а н о в и л а :
В грудні 2009р. позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі м. Черкаси про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що має статус дитини війни відповідно до Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до ст. 6 вказаного закону їй, як дитині війни, з 01.01.2006 р. має виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивачка вказувала, що їй безпідставно у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. не було виплачено вказану щомісячну допомогу у зазначеному розмірі, а коли вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням цієї соціальної допомоги, їй було відмовлено.
В зв’язку з зазначеними обставинами позивачка просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті їй щомісячної державної соціальної допомоги в передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити їй вказану допомогу за період 2006-2008 рр.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_6 строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси щодо нарахування та виплати позивачці щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.
Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 26 листопада 2009 року, при цьому просив суд поновити його порушене право за період 2006 – 2008рр.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 р. ) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної соціальної допомоги у відповідності з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6 - рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України №2195-ІV відповідно до якого виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, спірні відносини регулювалися відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2008 року за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, про що суд правильно зазначив у постанові.
В той же час суд, поновлюючи позивачці строк на звернення з адміністративним позовом, неправильно застосував положення ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, і доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в суді першої інстанції наполягав на застосуванні відносно вимог позивачки річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст.100 КАС України, що вбачається з протоколу судового засідання від 8 квітня 2010 р.
Проте суд першої інстанції, в порушення наведених вимог закону, задовольнивши позовні вимоги позивачки за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. вийшов за межі річного строку з часу звернення до суду, а тому постанова суду в цій частині підлягає зміні в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права.
Позивачка звернулася до суду з позовом 10 грудня 2009 р. і просила поновити її порушене право за 2006-2008 рр., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 10 грудня по 31 грудня 2008 р.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси задовольнити частково.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2010 року змінити.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси щодо нарахування та виплати ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. за період з 10 грудня по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р. за період з 10 грудня по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :