Справа №22-а-2993 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янова Л.М.
Код категорії 10.2.3 Суддя-доповідач - Жмака
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Жмаки В. Г.,
суддів - Ведмедь Н. І., Хвостика С. Г.,
при секретарі - Федині Д.І,
розглянувши в приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Тростянецького районного центру зайнятості
на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20 серпня 2010 року
у адміністративній справі за позовом Тростянецького районного центру зайнятості до ОСОБА_2
про стягнення суми забезпечення, -
встановила:
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 20 серпня 2010 року в задоволенні позивних вимог Тростянецького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно виплаченого забезпечення по безробіттю у розмірі 1713 грн. відмовлено у зв’язку з недоведеністю.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду як незаконне. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 при зверненні до центру зайнятості надав неправдиві відомості, що він не є суб’єктом підприємницької діяльності, а фактично з 31 травня 2001 року був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідач не звертався до органу державної реєстрації з заявою про припинення діяльності приватного підприємця.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за слідуючих обставин.
Звертаючись з позовом до відповідача про стягнення 1713 грн. 00 коп. незаконно виплаченої допомоги по безробіттю позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що зазначена допомога була призначена на підставі наданих відповідачем документів, що містять неправдиві відомості, а саме, що він при зверненні з заявою про надання статусу безробітного не повідомив районний центр зайнятості про те, що є суб’єктом підприємницької діяльності, і саме ця обставина була підставою для припинення подальших виплат допомоги по безробіттю на підставі п.8 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Ухваливши рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не надавав документів, що містять неправдиві відомості про не зайняття підприємницькою діяльністю та про відсутність підстав для задоволення позову і цей висновок не спростовується доводами апелянта.
Виплата допомоги по безробіттю була припинена відповідачу наказом районного центру зайнятості від 11 грудня 2008 року з дня видачі наказу. На зазначену дату у позивача , за матеріалами справи, не було будь-яких підстав для застосування п.8 ч.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Більше того, позивач на його ж запит ще 13 листопада 2008 року, тобто місяць раніше отримав довідку з єдиного державного реєстру (а.с.52) про те, що відповідача ОСОБА_2 в реєстрі серед фізичних осіб підприємців не знайдено.
Лише 12 грудня 2008 року позивачем було отримане повідомлення Охтирської міжрайонної ДПІ (а.с.72) про те, що ОСОБА_2 був взятий на податковий облік 01 червня 2001 року, а знятий з обліку 14 січня 2002 року «але не було скасовано державну реєстрацію». Як вбачається із повідомлення МДПІ, з часу припинення підприємницької діяльності відповідачем до звернення в районний центр зайнятості минуло понад шість років.
Колегія суддів не вбачає підстав не прийняти до уваги заперечення відповідача в тій частині, що ще в 2001 році він звернувся з заявою та довідкою державної податкової служби про зняття з податкового обліку до органу державної реєстрації про скасування реєстрації і вважав що вона скасована. Ці обставини підтверджуються і довідками МДПІ та Єдиного державного реєстру від 13 листопада 2008 року про те, що відповідач знятий з обліку в січні 2002 року, а в реєстрі не значиться. Вони не спростовуються і витягом з реєстру станом на 14 серпня 2009 року (а.с.3) на який посилається апелянт, оскільки тільки в 2009 році Державний реєстратор вніс до реєстру дані про відповідача як підприємця, хоч у відповідності з п.2 Прикінцевих положень Закону України № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» повинен був ще в 2004-2005 роках, за умови надходження від відповідача реєстраційної картки провести перереєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. З цього приводу відповідач до державного реєстратора не звертався, так як вважав що його реєстрація скасована ще в 2002 році.
У той же час колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта в частині посилання його на ст,47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо обов’язку відповідача припинити свою підприємницьку діяльність у спосіб, виписаний в зазначеній нормі закону.
Відповідач припинив підприємницьку діяльність ще в січні 2002 року, що не заперечується позивачем, тобто до прийняття зазначеного закону. На час припинення його підприємницької діяльності діяло затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25 травня 1998 року «Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності». Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводилась у виконавчих комітетах рад та райдержадміністраціях.
В п.п.33 та 37 Положення передбачалася можливість скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи як у разі неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, так і шляхом виключення підприємця з реєстру на підставі довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку.
Таким чином, позивачем не доведено того, що на час звернення до районного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, чи на час припинення виплат допомоги по безробіттю відповідач був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та надав позивачеві документи, що містять неправдиві відомості.
Не можуть бути підставами для скасування судового рішення і інші доводи апелянта яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності з ст.200 КАС України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Тростянецького районного центру зайнятості відхилити.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -