АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-286/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10.3.1 Шведун В.С.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Бородійчук В. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Бородійчука В.Г.

суддівВасиленко Л.І., Демченка В.А.

при секретаріЛапіній Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання відмови у нарахуванні та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» протиправною та зобов’язання про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».

                    Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

30 листопада 2009 року позивач звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами . В обґрунтування позовних вимог вказував , що він належить до соціальної категорії діти війни і відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком . Оскільки такої доплати відповідач не проводив , тому змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та просив визнати дії відповідача неправомірними , стягнути із відповідача на його користь невиплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії з 2006 року і довічно.

Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2010 року позов задоволено частково.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про відмову ОСОБА_6 у нарахуванні та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірною.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з листопада 2008 року і довічно.

В решті частині позову відмовлено .

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2010 року як незаконну та винести нове рішення , яким  відмовити в задоволенні позовних вимог повністю .

Перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України N 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.

Оскільки  встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за 2006 рік.

Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Суд першої інстанції правомірно  застосував положення ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосуванні цієї вимоги закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду.

На ряду з викладеним судова колегія вважає, що не підлягають до задоволення вимоги про здійснення виплати в подальшому у розмірах передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і  неупередженим судом.

Отже закон визначає, що предметом спору  можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті які, за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому.  Таким чином, якщо  право позивача буде порушено, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні виплат, вони матимуть  право на відповідне звернення до суду за захистом своїх  порушених прав.

Частиною 2 ст. 11 даного Кодексу, яка регламентує змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі та якою керувався суд, виходячи за межі позовних вимог, визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Викладене свідчить про те, що суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), суд не може ініціювати провадження, бо це суперечило б засадам здійснення правосуддя.

Суд зобов'язаний вийти за межі вимог у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

Позивачем був вибраний спосіб захисту порушеного права та строк на протязі якого він вважав, що підлягає захисту його порушене  право.

Проте суд, частково захистивши порушене право позивача, у спосіб  про який він просив, необґрунтовано вважав, що воно підлягає захисту і в подальшому в той же спосіб, однак без визначення строку та інших підстав, які повинні враховуватись при  вирішенні спору, однак колегія суддів дійшла висновку, що потрібно відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати виплату довічно у розмірах визначених законом та виключити з резолютивної частини вказівку про зобов’язання управління Пенсійного фонду України Драбівського району Черкаської області здійснювати виплату довічно у розмірах, встановлених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Також, при визначенні дати перерахування суд в мотивувальній та резолютивній частинах не зазначив конкретної дати з якої потрібно задовольнити позовні вимоги, а зазначив лише листопад 2008 року. Оскільки, позивач звернувся до суду 30 листопада 2009 року та просив зобов'язати відповідача здійснити  нарахування щомісячної соціальної допомоги  у розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком  та забезпечити її виплату за 2006 - 2008 роки і в подальшому, а тому його позовні вимоги підлягали до задоволення лише за період з 30 листопада 2008 року  по  18 лютого  2010 року, в межах річного строку звернення до суду та по день прийняття рішення судом першої інстанції.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає до часткової зміни про визнання протиправними дій та зобов’язання відповідача провести нарахування недоплаченої соціальної щомісячної допомоги за період з 30 листопада 2008 року по 18 лютого 2010 року, в іншій частині постанова обґрунтована наявними у справі доказами, ґрунтується на вимогах закону і підстав для її зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2010 року задовольнити частково.

Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання відмови у нарахуванні та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» протиправною та зобов’язання про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» змінити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України Драбівському районі Черкаської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком ОСОБА_6 за період з 30 листопада 2008 року по 18 лютого 2010 року неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити нарахування та доплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни, як різниці між 30 відсотками мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної державної допомоги ОСОБА_6 за період з 30 листопада 2008 року по 18 лютого 2010 року.

Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про визнання дій неправомірними та зобов’язання Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснювати виплату довічно ОСОБА_6 у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

          Судді :