АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1013/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10. 3.2 Семеняка О.М.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пальонний В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБабенка В.М.

суддівПальонного В.С., Нерушак Л.В.

при секретаріМакарчук Н.С.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою  управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2010 року у справі за  позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про пенсійне забезпечення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 року,-

в с т а н о в и л а :

В квітні 2010 р. позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про пенсійне забезпечення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 року.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що  є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС і у відповідності зі  ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-Х11 розмір його основної пенсії не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, по другій групі інвалідності в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Крім цього, згідно ст.39 Закону пенсіонерам, які проживають в зоні радіоактивного забруднення, розмір пенсії підвищується на одну мінімальну заробітну плату, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплат.

Оскільки розмір фактично отримуваної ним пенсії значно нижчий, він  звернулася  до відповідача з заявою про перерахунок  пенсії, але відповідач відмовив в задоволенні його заяви.

Вважаючи, що при визначенні розміру його пенсії застосуванню підлягають  ст.ст. 39, 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач, уточнюючи та змінюючи позовні вимоги в ході розгляду справи, на час ухвалення судового рішення  просив стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Каневі на його користь недоплачені йому за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року державну пенсію відповідно до ст. 54 вказаного Закону в сумі 102229 грн. 65 коп., недоплачену додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону в сумі 10341 грн.72 коп. та доплату до пенсії згідно ст. 39 Закону в сумі 20487грн. 80 коп., а також зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі щомісячно нараховувати йому державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та доплату до пенсії, як пенсіонеру, що проживає в зоні радіоактивного забруднення  у відповідності зі ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Каневі на користь ОСОБА_6 доплату до пенсії згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року в сумі 20487 грн.80 коп.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Каневі в подальшому проводити ОСОБА_6 доплату до пенсії в розмірі мінімальної заробітної плати, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Каневі на користь ОСОБА_6 за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року доплату до пенсії згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 10341 грн. 72 коп. та доплату до пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 102229 грн. 65 коп.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України  в м. Каневі в подальшому проводити ОСОБА_6 виплату пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області, посилаючись на  порушення судом норм матеріального права,  просить  скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачеві  в задоволенні  його позовних вимог.

Судова колегія, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної  скарги, вважає, що апеляційна скарга начальника управління Пенсійного фонду України в м. Каневі підлягає  частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11, в редакції до внесення змін Законом № 107-У1, і здійснити позивачеві відповідні нарахування, але в порушення вимог указаних статей таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Задовольняючи  позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не здійснював нарахування та виплату позивачеві державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та доплати до пенсії, як пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, у відповідності з вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 квітня 2007 року  по 31 березня 2010 року, а тому позовні вимоги  підлягають до задоволення.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи і отримує пенсію у відповідності з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та доплату до пенсії, як пенсіонер, що проживає  в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Суд правильно послався на положення ст.ст. 49, 50, 54 зазначеного Закону щодо виду та розміру пенсії, право на отримання якої має позивач і правомірно не застосував ст.ст. ст.50, 54  Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, зміненій Законом від 28 грудня 2007 р. № 107-У1, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсій, внесені цим Законом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції цього Закону від 28.02.1991р. № 796-Х11  поновили свою дію з 22 травня 2008р.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі управління Пенсійного Фонду на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ст.71 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11дія положень цього закону не  може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Доводи апеляційної скарги начальника управління Пенсійного фонду про те,  що порядок обчислення основної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі змісту ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір,- немає. Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для виплати пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Необгрунтованими є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

В той же час, визначаючи період, за який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суми недоплаченої державної, додаткової пенсії та доплати до пенсії в розмірах, передбачених ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 р. № 107-У1, суд не звернув увагу на те, що протягом 2007-2010 рр. дія зазначених статей Закону зупинялась та до них вносились зміни і відповідно неправильно визначив суми, що підлягають стягненню.

Так, ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які  проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю на 1 мінімальну заробітну плату.

Законом України  від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про державний бюджет України  на 2007 рік» дію частини другої Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії зазначеної статті Закону визнано неконституційним.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» частини перша і друга ст.39 Закону замінено однією статтею і положення про підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, що проживають на територіях радіоактивного забруднення, виключено.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними.

В подальшому в 2009-2010 рр дія ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась і зміни до неї не вносились.

Ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по другій групі інвалідності не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 4 ст. 54 Закону №  796-Х11 внесено зміни, якими встановлено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по другій групі інвалідності не може бути нижчим 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними.

В подальшому протягом 2009-2010 рр. дія ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась, зміни до неї не вносились.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам другої групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.50 Закону № 796-Х11 внесені зміни, якими змінено розмір вказаної додаткової пенсії, зокрема інвалідам другої групи  визначено її розмір в 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними.

В подальшому протягом 2009-2010 рр. дія ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась, зміни до неї не вносились.

З врахуванням викладеного,  протягом 2007-2010 рр. положення ч.2 ст.39 Закону України   «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 були чинними з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, а положення ст.ст. 50, 54 зазначеного Закону в редакції до внесення змін Законом від 28 грудня 2007 року № 107- V1 – з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Крім цього, задовольнивши позовні вимоги про зобов’язання відповідача нараховувати  та виплачувати позивачеві державну і додаткову пенсію та доплату до пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в подальшому, суд неправильно застосував норми процесуального права.

Так, згідно ст. 3 ЦПК України, в порядку якого заявлявся позов  та розглядався спір, кожна особа має право в порядку, передбаченому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тобто захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Таким чином, якщо  право позивача буде порушено в майбутньому, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні передбачених законом виплат, він матиме  право на відповідне звернення до суду за захистом своїх  порушених прав.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до зміни в частині  строку, протягом якого  відповідач зобов’язаний провести перерахунок та виплату державної, додаткової пенсії позивача та доплати до пенсії відповідно до розмірів, встановлених ст.ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.  198, 201, 205, 2007 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2010 року у справі за  позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про пенсійне забезпечення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 року змінити.

Виключити з рішення формулювання про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Каневі проводити ОСОБА_6 доплату до пенсії в розмірі мінімальної заробітної плати, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплату пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в подальшому.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснити нарахування і виплату державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до внесення змін Законом України № 107-V1 від 28 грудня 2007 року за період з 1 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року з врахуванням фактично виплачених йому за вказаний період сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_6 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до внесення змін Законом України № 107-V1 від 28 грудня 2007 року за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року з врахуванням фактично виплачених йому за вказаний період сум.

В  іншій частині рішення  залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

          Судді :