Справа №  22а-1848  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

28 лютого 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Варвус Ю.Д.,                 

                                                 суддів: Купельського А.В., Карпусь С.А.,

при секретарі: Пещанюк Л.Ю.,  

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22а-1848 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута на рішення Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Славутському району та місті Славута про визнання дій неправомірними і стягнення підвищення до пенсії.  

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

ОСОБА_1, звертаючись в суд з вказаним позовом зазначала, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він має   статус дитини війни. На підставі ст. 6 цього ж Закону пенсія дітям війни підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем така допомога виплачувалась не в повному обсязі. Позивач просила стягнути з управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута суму невиплаченої 30% заборгованості соціальної щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період за 2007 - 2010 роки.

Рішенням Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та у 2010 році з урахуванням виплачених сум підвищення за вказані періоди.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а кошти на виплату допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком Пенсійному фонду не виділялися. Пунктами 9, 10 Положення „Про Пенсійний фонд України”  визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійним фондом України, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

_____________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Зелінська В.І.                                 Справа № 22а-1848                                                                                              Доповідач:  Купельський А.В.                                                                                                             Категорія № 57

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Згідно  з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинено на 2007 рік дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

         Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

         Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому, з 22 травня 2008 року по час розгляду справи спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказані періоди, є обґрунтованими.

Судом підставно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»перерахунку пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).         

Зазначені обставини правильно враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи.

З вказаних мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.      

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у   Славутському районі та місті Славута відхилити.

Рішення Славутського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/                                      Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                      А.В.Купельський