АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-529/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 10. 3.2 Прокулевич В.С.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пальонний В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБабенка В.М.

суддівПальонного В.С., Нерушак Л.В.

при секретаріМакарчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності,-

в с т а н о в и л а :

В січні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що є інвалідом третьої групи внаслідок захворювань, пов’язаних з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у відповідності з ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-Х11 розмір його пенсії не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, по третій групі інвалідності в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Оскільки розмір фактично отримуваної ним пенсії значно нижчий, він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії, але відповідач, посилаючись на те, що пенсія йому нараховується і виплачується в розмірах, передбачених Постановами Кабінету Міністрів України від 28.08.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та від 16.07.2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", відмовив в задоволенні його заяви.

Посилаючись на ст. 64 Конституції України щодо гарантій конституційних прав і свобод громадян та рішення Конституційного Суду України, якими визнавались неконституційними закони та інші правові акти, що обмежували пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач просив визнати неправомірною відмову відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Умань в перерахунку його пенсії у відповідності зі ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов’язати відповідача здійснити такий перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 1 січня 2007 року.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 3 березня 2010 року позов задоволено повністю.

Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області в проведенні перерахунку державної та додаткової пенсії позивачеві у відповідності зі ст. ст. 54, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Умані здійснити перерахунок пенсії позивача та її виплату, починаючи з 1 січня 2007 року.

В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в м. Умань просить постанову суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності його бездіяльності, яка полягає в неперерахуванні розміру отримуваної  позивачем державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності з вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до внесення змін Законом України № 107-VI від 28.12.2007 р., тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ групи і отримує пенсію у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 54 Закону  № 796-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом № 107-VI, і здійснити позивачеві відповідні нарахування, але в порушення вимог указаних статей таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Вирішуючи спір і задовольняючи позовні вимоги, суд правильно послався на положення ст.ст. 49, 50, 54 зазначеного Закону щодо виду та розміру пенсії, право на отримання якої має позивач і правомірно не застосував ст.ст. ст. 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, зміненій Законом від 28 грудня 2007 р. № 107-VI, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсій, внесені цим Законом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції цього Закону від 28.02.1991р. № 796-Х11 поновили свою дію з 22 травня 2008р.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ст. 71 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ дія положень цього закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що порядок обчислення основної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір,- немає. Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для виплати пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

В той же час, визначаючи період, за який він зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача  в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд не звернув увагу на те, що протягом 2007-2010 рр. до зазначених статей Закону  вносились зміни.

Так, ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по другій групі інвалідності не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 4 ст. 54 Закону №  796-Х11 внесено зміни, якими встановлено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по другій групі інвалідності не може бути нижчим 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними.

В подальшому протягом 2009-2010 рр. дія ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась, зміни до неї не вносились.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам другої групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.50 Закону № 796-Х11 внесені зміни, якими змінено розмір вказаної додаткової пенсії, зокрема інвалідам другої групи  визначено її розмір в 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними.

В подальшому протягом 2009-2010 рр. дія ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась, зміни до неї не вносились.

З врахуванням викладеного,  протягом 2007-2010 рр. положення ст.ст. 50, 54 зазначеного Закону в редакції до внесення змін Законом від 28 грудня 2007 року № 107- V1 були чинними з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Визнаючи протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Умані в перерахунку ОСОБА_6 державної пенсії в розмірі, не нижчому шести мінімальних пенсій за віком та встановленні додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,  в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, суд не вказав період, за який така відмова визнана протиправною, а задовольняючи позовні вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати позивачеві основну та додаткову пенсію у відповідності з Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 1 січня 2007 року, суд допустив порушення норм процесуального права.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Отже закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті, які за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому.

Таким чином, якщо в майбутньому право позивача буде порушено і з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні перерахунку пенсії позивача та проведенні виплат, позивач матиме  право на відповідне звернення до суду за захистом своїх  порушених прав.

Суд також неправильно застосував положення ст. 99 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та положення ч. 1 ст. 100 КАС України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, згідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача в суді першої інстанції  наполягав на застосуванні відносно вимог позивача річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАС України, що вбачається з протоколу судового засідання від 03 березня 2010 року.

Проте суд першої інстанції, в порушення наведених вимог закону, задовольнивши позовні вимоги позивача з 1 січня 2007 року вийшов за межі річного строку з часу звернення до суду.

Позивач звернувся до суду з позовом 12 січня 2010 р. і просив здійснити йому перерахунок пенсії по інвалідності та виплачувати її з дня подання заяви до суду, також виплатити йому недораховані суми починаючи з 1 січня 2007 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 12 січня 2009 р. по день ухвалення судового рішення, тобто по 03 березня 2010 року.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, в зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням у справі нового судового рішення.

Керуючись ст. ст.  198, 202, 205 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Умань задовольнити частково.

Постанову Уманського міськрайонного Черкаської області від 3 березня 2010 року скасувати.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Умані щодо перерахунку ОСОБА_6 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності зі ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до внесення змін Законом від 28 грудня 2007 р. № 107-VI за період з 12 січня 2009 року по 03 березня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Умань здійснити нарахування та виплату ОСОБА_6 державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, у відповідності зі ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 р. № 107-VI, виходячи із встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком станом на час виплати, за період з 12 січня 2009 року по 3 березня 2010 року з врахуванням фактично отриманих за вказаний період виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

          Судді :