АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-1243/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія 10. 3.2 Бурлака О.В.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пальонний В. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБабенка В.М.

суддівПальонний В. С., Карпенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Каневі Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Каневі про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахування та виплати недосплачених сум пенсії, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Каневі про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахування та виплати недосплачених сум пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що є інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС і у відповідності зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-Х11 розмір її основної пенсії не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, по третій групі інвалідності в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Крім цього, згідно ст. 39 Закону пенсіонерам, які проживають в зоні радіоактивного забруднення, розмір пенсії підвищується на одну мінімальну заробітну плату, при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплат.

Оскільки розмір фактично отримуваної нею пенсії значно нижчий, вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив в задоволенні її заяви.

Вважаючи, що при визначенні розміру її пенсії застосуванню підлягають ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач просила стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Каневі на її користь недоплачені їй за період з 17 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року державну пенсію відповідно до ст. 54 вказаного Закону в сумі 67265 грн. 59 коп., недоплачену додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону та доплату до пенсії згідно ст. 39 Закону за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року в сумі 27188 грн. 96 коп.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у м. Каневі Черкаської області в проведенні перерахунку пенсії по інвалідності, доплати до пенсії та додаткової пенсії у відповідності до ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язано відповідача – управління Пенсійного фонду України у м. Каневі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, доплату до пенсії та додаткової пенсії позивача відповідно до вимог ст. ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":

- пенсію по інвалідності відповідно до в редакції до ст.. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі шести мінімальних пенсій за віком за період з 22.05.2008р. по 1.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.;

- додаткову пенсію відповідно до ст.. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.;

- доплату до пенсії відповідно до ст.. 39  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у розмірі одної мінімальної заробітної плати за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., за виключенням отриманих раніше коштів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області, посилаючись на  порушення судом норм матеріального права,  просить  скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачеві  в задоволенні  його позовних вимог.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідним залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11, в редакції до внесення змін Законом № 107-У1, і здійснити позивачеві відповідні нарахування, але в порушення вимог указаних статей таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не здійснював нарахування та виплату позивачеві державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та доплати до пенсії, як пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, у відповідності з вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом третьої групи і отримує пенсію у відповідності з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та доплату до пенсії, як пенсіонер, що проживає  в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Суд правильно послався на положення ст.ст. 49, 50, 54 зазначеного Закону щодо виду та розміру пенсії, право на отримання якої має позивач і правомірно не застосував ст. ст. 50, 54  Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, зміненій Законом від 28 грудня 2007 р. № 107-У1, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10 - рп/2008 зміни щодо розміру пенсій, внесені цим Законом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції цього Закону від 28.02.1991р. № 796-Х11 поновили свою дію з 22 травня 2008р.

Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі управління Пенсійного Фонду на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ст. 71 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 дія положень цього закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Доводи апеляційної скарги начальника управління Пенсійного фонду про те, що порядок обчислення основної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України є безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, - немає. Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для виплати пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.

Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.

Необгрунтованими є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього. Так, ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які  проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю на 1 мінімальну заробітну плату.

Законом України  від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про державний бюджет України  на 2007 рік» дію частини другої Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії зазначеної статті Закону визнано неконституційним.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» частини перша і друга ст.39 Закону замінено однією статтею і положення про підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, що проживають на територіях радіоактивного забруднення, виключено.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними.

В подальшому в 2009-2010 рр дія ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась і зміни до неї не вносились.

Ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по другій групі інвалідності не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 4 ст. 54 Закону №  796-Х11 внесено зміни, якими встановлено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по другій групі інвалідності не може бути нижчим 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними.

В подальшому протягом 2009-2010 рр. дія ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась, зміни до неї не вносились.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам другої групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107- V1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.50 Закону № 796-Х11 внесені зміни, якими змінено розмір вказаної додаткової пенсії, зокрема інвалідам другої групи  визначено її розмір в 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними.

В подальшому протягом 2009-2010 рр. дія ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась, зміни до неї не вносились.

З врахуванням викладеного,  протягом 2007-2010 рр. положення ч.2 ст.39 Закону України   «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 були чинними з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, а положення ст.ст. 50, 54 зазначеного Закону в редакції до внесення змін Законом від 28 грудня 2007 року № 107- V1 – з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Таким чином, суд правильно визначив періоди дії  Закону України України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6 –рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 – рп/2008 і ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206 КАС України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

   Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Каневі Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Каневі про визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахування та виплати недосплачених сум пенсії – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий :

          Судді :