АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-180/11 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ч.1ст.212, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367 КК України                                                     Яценко С.Л.

Доповідач в апеляційній інстанції                                                                                                                 Мунько Б.П. 

 У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          "01" березня 2011 р.  Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                                            Мунька Б.П.

суддів                                                       Неділька М.І., Охріменка І.К.

за участю прокурора                              Іщенка О.М.

адвокатів                                                 ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, Іщенка О.М. на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2010 року, яким

                                       ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                       уродженець смт. Цибулів Монастирищенського району Черкаської

                                       області, житель АДРЕСА_1, працюючий

                                       директором СКВП «Комунальник» м. Сміла,  раніше не судимий,       

засуджений: за ч.2 ст.367 КК України з застосуванням ст.69 КК України до штрафу в розмірі 2500 грн. без позбавлення права обіймати посади пов’язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями;

                                      ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4,

                                      уродженка Ново Заїмського району Тюменської області Російської  

                                      Федерації, жителька АДРЕСА_2, працююча  

                                      головним бухгалтером СКВП «Комунальник» м. Сміла, раніше не  

                                      судима,  

засуджена:

- за ч.1 ст.212 КК України з застосуванням ст.69 КК України до штрафу в розмірі 2000 грн.;

- за ч.2 ст.366 КК України до трьох років позбавлення, з застосуванням ст.69 КК України  без позбавленням права обіймати посади пов’язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями.

     На підставі ч.2 ст.70 КК України ОСОБА_7 за сукупністю злочинів шляхом складання призначених покарань визначено до відбуття – 2000 грн. та 3 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати посади пов’язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями.    

      На підставі ст.75 КК України засуджену ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік.

     Згідно ст.76 КК України засуджену ОСОБА_7 зобов’язано повідомляти органи КВС про зміну місця проживання та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.    

     Запобіжний захід засудженим залишений попередній – підписка про невиїзд, до вступу вироку в законну силу.

     Арешт, накладений постановою слідчого від 12.07.2010 року на майно ОСОБА_6, знято.   

     Судом вирішена доля речових доказів в порядку ст. 81 КПК України.                                                     

     Згідно вироку суду ОСОБА_7, працюючи головним бухгалтером СКВП «Комунальник», що в м. Сміла по вул. Чапаєва 2, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими обов’язками, крім іншого, відповідальною за правильність нарахування та своєчасність сплати податків та платежів до бюджету, в 2007-2009 роках, в порушення ст.44 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», п.8 «Порядку встановлення нормативів збору та забруднення навколишнього природного середовища», достовірно знаючи, що підприємство не має ліміту на розміщення твердих побутових та промислових відходів на сміттєзвалищі м. Сміла, розташованому на землі КСП «Заливки» Смілянського району, вносила до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо обчислення суми збору в межах ліміту та понад лімітні обсяги, умисно ухилялась від сплати до державного бюджету збору за забруднення навколишнього природного середовища, в загальній сумі 540838,14 грн., що є великим розміром.

     Так вона, достовірно знаючи, що лімітів на розміщення твердих побутових відходів на 2007 рік СКВП «Комунальник» не має і, що за розміщення відходів без отримання лімітів, збір обчислюється і сплачується в п’ятикратному розмірі, з метою умисного ухилення від сплати до державного бюджету збору за забруднення навколишнього середовища, подала до Смілянської ОДПІ податковий розрахунок № 47547 від 30.01.2008 року, який підписала та вказала в ньому завідомо неправдиві відомості, відобразивши в рядку «нараховано збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення» збір у розмірі 25778,66 грн., хоча повинна була вказати 85928,88 грн., занизивши таким чином збір на 60150,22 грн.

     Вона ж, достовірно знаючи, що лімітів на розміщення твердих побутових та промислових відходів на 2008 рік СКВП «Комунальник» не має, з метою умисного ухилення від сплати до державного бюджету збору за забруднення навколишнього середовища, подала до Смілянської ОДПІ податковий розрахунок № 62983 від 11.03.2009 року, який підписала та вказала в ньому завідомо неправдиві відомості, відобразивши в рядку «нараховано збору за розміщення відходів» колонки «сума збору обчислена за понад лімітні обсяги» збір у розмірі 49210,21 грн., хоча вказану суму збору повинна була відобразити у п’ятикратному розмірі в сумі 146034,96 грн., занизивши таким чином збір на 114824,75 грн.

    Вона ж, знаючи, що розміщення відходів без отримання лімітів, збір обчислюється і сплачується з 01.01.2009 року у десятикратному розмірі і, що лімітів на розміщення твердих побутових та промислових відходів на 2009 рік СКВП «Комунальник» не має, з метою умисного ухилення від сплати до державного бюджету збору за забруднення навколишнього середовища, подала до Смілянської ОДПІ податковий розрахунок № НОМЕР_1 від 28.01.2010 року, який підписала та вказала в ньому завідомо неправдиві відомості, відобразивши в рядку «нараховано збору за розміщення відходів» колонки «сума збору обчисленого в межах ліміту» збір у розмірі 64681,53 грн., хоча фактично ця сума становить 430544,7 грн., занизивши таким чином збір на 365863,17 грн.

     ОСОБА_6 – директор цього підприємства, в силу свого посадового становища, будучи службовою особою, відповідальною, крім іншого, за правильність складання головним бухгалтером підприємства податкової звітності, маючи можливість виконувати ці обов’язки належним чином, не належно виконував їх, покладаючись на професійні якості головного бухгалтера та довіряючи їй, і протягом 2007-2009 років підписував складені та подані нею до Смілянської ОДПІ податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища, які містили неправдиві відомості і не відповідали ст.44 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», п.8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища», а саме: сума збору за забруднення вказувалась, як з полігону, що має ліміти, хоча підприємство не  мало ліміту на розміщення твердих побутових та промислових відходів на сміттєзвалищі м. Сміла і в 2007-2009 роках збір на розміщення відходів повинен був обчислюватися і сплачуватися в п’ятикратному розмірі, а в 2009 році в десятикратному.

     Внаслідок цього не сплачено підприємством до державного бюджету 540838,14 грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища.  

     Не погоджуючись з вироком суду, прокурором подана апеляція, в який він просить вирок суду скасувати внаслідок неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м’якості, оскільки:

- призначення основного покарання або не призначення обов’язкового додаткового покарання в порядку ст.69 КК України може мати місце лише за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного;

- суд не звернув увагу  на суспільну небезпечність вчиненого злочину, в тому числі на спричиненні значні збитки інтересам держави в сумі 540838,14 грн., які засудженими залишились не відшкодовані. Натомість суд встановив обставини, які пом’якшують покарання засудженим, а тому в силу положень ст.69 КК України, призначення покарання нижче від найнижчої межі суперечить вимогам кримінального закону,            

та постановити новий вирок, засудивши:

     ОСОБА_6 за ч.2 ст.367 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, займатися підприємницькою діяльністю на 3 роки.

   На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши відносно нього іспитовий строк на 3 роки, з застосуванням ст.76 КК України.

      ОСОБА_7 за ч.1 ст.212 КК України до штрафу в розмірі 2000 грн., за ч.2 ст.366 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, займатися підприємницькою діяльністю на 3 роки.

     На підставі ст.70 КК України ОСОБА_7 за сукупністю злочинів шляхом складання призначених покарань визначити до відбуття – 2000 грн. та 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, займатися підприємницькою діяльністю на 3 роки.

       На підставі ст.75 КК України засуджену ОСОБА_7 звільнити від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з застосуванням ст.76 КК України.

     До початку розгляду справи в апеляційній інстанції прокурором були подані доповнення до апеляції, в яких просить вирок суду скасувати внаслідок істотного порушення вимог кримінально – процесуального законодавства, посилаючись на те, що у вироку суду 1 інстанції не наведено показів засуджених наданих в судовому засіданні, хоча згідно протоколу судового засідання (а.с.42 т.4) засуджені допитувались (вказана кримінальна справа слухалась в порядку ч.3 ст.299 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.   

    На апеляцію прокурора подані заперечення адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_3, відповідно в інтересах засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в яких вони просять вирок суду залишити без змін, а апеляцію - без задоволення, вважаючи доводи апелянта помилковими, а його прохання щодо призначення засудженим більш суворого покарання безпідставним.

     Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про задоволення апеляції з доповненнями, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, їх захисників про необґрунтованість апеляції та її відхилення, вивчивши матеріали справи та  перевіривши доводи апеляції з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляція з доповненнями  прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.

     Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вірно кваліфіковані відповідно за ч.1 ст.212, ч.2 ст.366 КК України та ч.2 ст.367 КК України, а призначене судом покарання відповідає характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, даним про особи, пом’якшуючим та обтяжуючим їх відповідальність обставинам і є розмірним, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

     Висновки суду про доведеність винності засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих злочинів, при обставинах наведених у вироку суду, відповідають фактичним даним справи, підтверджуються дослідженими судом в порядку ч.3 ст.299 КПК України доказами, в апеляції не оскаржуються і отримали його вірну оцінку.

     Відповідно до вимог ст.299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.  

     Як вбачається з протоколу судового засідання та вироку суду, суд прийняв рішення про дослідження доказів, обмежившись допитом підсудних. Колегія суддів вважає, що показання підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 при розгляді справи за процедурою, передбаченою ч.3 ст.299 КПК України, належним чином наведені у вироку, а також повністю занесені до протоколу судового засідання.   

   Прохання прокурора скасувати вирок суду внаслідок неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і осіб засуджених внаслідок м’якості, а також істотного порушення вимог норм КПК не узгоджується з вимогами чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи, в тому числі, окремою ухвалою суду 1 інстанції від 30.12.2010 року, згідно якої допущені недоліки в діяльності СКВП і притягнення до кримінальної відповідальності директора та головного бухгалтера цього підприємства сталося в першу чергу по вині виконкому міської ради, а тому доводи апелянта є помилковими та безпідставними.

     За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,

                                                У  Х  В  А  Л  И  Л  А:

     Апеляцію з доповненнями прокурора залишити без задоволення, а вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.12.2010 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - без змін.       

Головуючий

Судді