АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-723/11Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 7 Смоляр О.А.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.

при секретаріБурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення  Черкаського районного суду Черкаської області  від 16 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

09 жовтня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, Мошнівської сільської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 19 грудня 1989 року ним був куплений жилий будинок у гр. ОСОБА_8, який розташований на земельній ділянці колгоспу «Дружба» с. Мошни, Черкаського району. Відповідно ст. 337 1 ЦК України та ст.120 ЗК України, він набув право на земельну ділянку на якій розташований даний будинок і яка потрібна для його обслуговування. Право переходу земельної ділянки в його користування в розмірі 0,06 га, підтверджено зборами уповноважених членів колгоспу «Дружба» від 05.11.1989 року. 23.01.1990 року зборами уповноважених членів колгоспу «Дружба» йому було відведено 0,10 га земельної ділянки, для вирощування сільськогосподарської продукції. 14.07.1992 року рішенням Мошнівської сільської ради позивачу було відведено ще 0,15 га для вирощування сільськогосподарської продукції. Всього позивачу було відведено землі, для вирощування сільськогосподарської продукції 0,31 га. Територія землі, яка відводилась, перебувала в резерві колгоспу, а пізніше Мошнівської сільської ради. Позивач почав використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції в розмірі 0,10 га, а решту не зміг, так як її самовільно зайняли сусіди ОСОБА_9 та ОСОБА_7, на його звернення вони відповідали грубістю та на зауваження землевпорядників колгоспу і сільської ради не реагували. 25.12.2008 року ОСОБА_7 звернулась до Мошнівської сільської ради з заявою по питанню приватизації земельної ділянки. Позивач також подав заяву і просив не проводити приватизацію так як земля ОСОБА_7 зайнята самовільно.

На підставі наведених обставин позивач просив суд прийняти рішення, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відповідачем ОСОБА_7, відведеної йому зборами уповноважених членів колгоспу «Дружба» 23.01.1990 року в розмірі  0,10 га і 0,15 га відведеної 14.11.1992 року сесією Мошнівської сільської ради, а всього в кількості 0,25 га. Зобов’язати сільську раду провести обмежування земельної ділянки в розмірі 0,31 га, із яких 0,25 га повернутих ОСОБА_7 і 0,06 га, які перейшли в його користування при переході права на жилий будинок. Стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та понесені судові  витрати в розмірі 45 грн. 50 коп.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги в частині повернення йому самовільно зайнятої земельної ділянки ОСОБА_7 в розмірі 0,25 га підтримав і просив задовольнити, а в частині інших позовних вимог відмовився.

Представник відповідача ОСОБА_10 позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що позивач обґрунтовує свій позов, про обставини, що сталися, нормами права, які набрали чинності вже після настання описаних ним обставин. Не доводить також позивач свої вимоги про виділення йому 0,10 га у с. Мошни, не надає інформації про місце розташування виділених йому 23.01.1990 року земельної ділянки розміром 0,10 га та 17.07.1992 року земельної ділянки площею 0,15 га в с Мошни, про їх межі. Не доведенні вимоги про те, що позивач зміг освоїти лише частину нібито відведених йому земель, а решту не зміг. Безпідставні вимоги позивача про повернення йому відповідачем ОСОБА_7 земельної ділянки 0,25 га, так як позивач у своїй позовній заяві вказує, що він використовує 0,06 га та 0,10 га землі, і ще має право на користування 0,15 га, а в прохальній частині позову просить відібрати у ОСОБА_7 0,25 га.  Позов ОСОБА_6 вважає  безпідставним та просив застосувати позовну давність на звернення до суду ОСОБА_6 і відмовити в позові.

Представник Мошнівської сільської ради позовні вимоги визнав та не заперечував
проти їх задоволення, пояснивши, що ОСОБА_6 ніколи не користувався спірною земельною ділянкою.          

Рішенням  Черкаського районного суду Черкаської області  від 16 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 1989 року позивачем ОСОБА_6 був куплений пустуючий будинок у гр. ОСОБА_8, який розташований на земельній ділянці колгоспу «Дружба» с.Мошни Черкаського району.

Відповідно до протоколу загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Дружба» від 05.11.1989 року, було прийнято рішення про наділення ОСОБА_6 земельної ділянки в розмірі 0,06 га, для купівлі будинку під дачу.

Відповідно до протоколу загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Дружба» від 23.01. 1990 року, було прийнято рішення про наділення ОСОБА_6 земельної ділянки в розмірі 0,10 га, в тимчасове користування, як громадянам, що купили будинки під дачі, при умові складання договору на вирощування кормового буряка.

Відповідно до рішення Мошнівської сільської ради від 14.07.1992 року, позивачу було виділено земельну ділянку 0,15 га., з вільного фонду, для вирощування сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, як в суді першої інстанції так і при розгляді в суді апеляційної інстанції, що земельні ділянки розміром 0,10 га та 0,15 га в с. Мошни Черкаського району, які виділялись ОСОБА_11, фактично ним жодного разу не використовувались і їх межі ніколи не встановлювались. Позивач не довів, що саме земельна ділянка в розмірі 0,25 га., якою користується відповідач ОСОБА_7, є виділені йому 23.01.1990 року зборами уповноважених членів колгоспу «Дружба» 0,10 га. земельної ділянки, для вирощування сільськогосподарської продукції та 14.07.1992 року відведено 0,15 га. для вирощування сільськогосподарської продукції. Відповідно до матеріалів справи, позивачем фактично використовується земельні ділянки загальною площею 0,31 га., що відповідає їх виділенню в користування відповідно до протоколу загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Дружба» від 05.11.1989 року (0,06 га.), відповідно до протоколу загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Дружба» від 23.01. 1990 року(0,10 га.), відповідно до рішення Мошнівської сільської ради від 14.07.1992 року (0,15 га.). Не надано позивачем доказів того, що відповідач незаконно, безпідставно користується земельними ділянками, що ними користувалася попередня власниця  будинку по АДРЕСА_1 – ОСОБА_8

Відповідно до ст.19 ЗК України від 18.12.1990 року, при розгляді заяви про надання земельної ділянки і відведенні землі у користування відповідна місцева рада народних депутатів дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Право власності на землю або користування земельною ділянкою виникає після встановленні землеупорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 року, приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує право власності чи користування землею, забороняється.

Представник відповідача наполягав на застосуванні строку позовної давності. Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову позивачу в задоволенні його позову з чим погоджується і колегія суддів.

Наведене свідчить, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для її задоволення, тому суд апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

у х в а л и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області  від 16 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :