АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-728/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія на ухвалу Савенко В.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
УХВАЛА
30 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л.І.
суддівБородійчука В.Г., Демченка В.А.
при секретаріГолобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення безпідставно набутого майна - коштів,
в с т а н о в и л а :
17.11.2010 року ОСОБА_7 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_8 про стягнення безпідставно набутого майна – коштів та просила суд, з метою забезпечення позову, накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_8, а саме: будинок АДРЕСА_1 та торгівельний павільйон б/н на ринковій площі в м. Золотоноша.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2011 року накладено заборону на відчуження належного на праві приватної власності майна ОСОБА_8: будинок АДРЕСА_1, Черкаської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить дану ухвалу скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому вказала, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб, тобто арешт може бути накладений лише на майно відповідача. Проте зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає. Судом не було оцінено доказів належності спірного нерухомого майна відповідачці, оскільки позивачка не додала до позовної заяви доказів на підтвердження належності нерухомого майна відповідачці. Спірне домоволодіння належить не відповідачці, а їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 29.12.2010 року.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_6 та сторін, що з’явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте до даного висновку суд прийшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 151, 153 ЦПК України, п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом при вжитті заходів забезпечення позову повинно бути враховано, що згідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб, тобто арешт може бути накладений лише на майно відповідача; забороною вчиняти певні дії, види забезпечення позову, у відповідності до ч. 3 приведеної статті, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається з матеріалів справи 17.11.2010 р. ОСОБА_7 звернулася в суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення безпідставно набутого майна – коштів та просила стягнути з відповідачки на її користь 64 451,43 грн. В забезпечення позову, також, просила суд накласти арешт на майно ОСОБА_8, а саме будинок АДРЕСА_1.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 1 лютого 2010 року заяву позивачки про забезпечення позову задоволено та накладено заборону на відчуження належного на праві власності майна ОСОБА_8: будинок АДРЕСА_1.
Апелянт стверджує, що оскаржувана ухвала порушує її права та законні інтереси, оскільки арешт було накладено на майно, яке належить їй, а не відповідачці, як того вимагає цивільно-процесуальне законодавство.
З наданих апелянтом доказів, а саме договору дарування та витягу про державну реєстрацію прав, вбачається, що будинок АДРЕСА_1, Черкаської області, згідно до договору дарування від 29.12.2010 р. належить на праві власності ОСОБА_6
Отже, при вирішенні заяви позивачки, суд в порушення наведених вимог цивільно-процесуального законодавства, не встановив належність майна відповідачці, відносно якого заборонив вчиняти певні дії.
Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу
суду першої інстанції, апеляційний суд, зокрема, скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановлює ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене та приведені вимоги закону, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, ухвала до скасування, з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_8, а саме будинок АДРЕСА_1, оскільки вказане майно належить не відповідачці у справі, а ОСОБА_6
Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2010 року скасувати.
ОСОБА_7 в задоволені заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_8, а саме будинок АДРЕСА_1, відмовити.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :