АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-761/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія № 10.3.1 Ротаєнко Д.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Василенко Л.І.
суддівБородійчука В.Г., Демченка В.А.
при секретаріШаповал О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу УПФ України в Монастирищенському районі Черкаської області на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про зобов’язання вчинити дії по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни, поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
в с т а н о в и л а :
13.05.2009 р. ОСОБА_6 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Монастирищенському районі Черкаської області про зобов’язання вчинити дії по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни, поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.
Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії їй, як дитині війни, протягом 2006 - 2007 року не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008 року нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Тому позивачка просила суд поновити пропущений строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нараховувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 – 2008 роки в сумі 3944,30 грн.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 червня 2009 року в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом в частині поновлення його з 01.01.2006 р. по 13.05.2008 р. відмовлено.
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 червня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду в Монастирищенському районі Черкаської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_6 з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду в Монастирищенському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Управління ПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування постанови та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали і постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на постанову суду підлягає залишенню без задоволення, а постанова - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 р., чинній в 2009 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року, поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом 13.05.2009 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління ПФУ в Монастирищенському районі у своєму запереченні на позов від 12.05.2009 р. р. (а. с. 10 - 15) наполягало на застосуванні відносно вимог позивачки річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.
Тому суд на законних підставах частково задовольнив вимоги позивачки та зобов'язав відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. за виключенням 10% мінімальної пенсії за віком, що виплачувались позивачу у 2008 р., тобто в межах річного строку з часу звернення до суду з позовом.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія судової палати,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області відхилити.
Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :