АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-229/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Горобець О.К.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В.В.
суддівДемченка В.А., Бородійчука В.Г.
при секретаріШульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини. На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_8, після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку та надвірних споруд, які розташовані по АДРЕСА_1, що належали спадкодавцю на праві власності. Після смерті ОСОБА_8 позивачка та відповідач звернулись до нотаріальної контори у визначений законом строк з заяви про прийняття спадщини. Пізніше відповідач ОСОБА_6 попросив позивачку відмовитися від прийняття спадщини, мотивуючи тим, що він являється її єдиним спадкоємцем, а тому у майбутньому при оформленні на себе належної позивачці спадщини буде змушений нести матеріальні затрати, а тому щоб уникнути вказаних затрат, він запропонував позивачці відмовитися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, а він оформить в нотаріальній конторі на себе право власності на належне спадкодавцю будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, а проживати позивачка буде в будинку скільки вважатиме за потрібне і він не буде чинити їй в цьому перешкод. 25.10.2006 року ОСОБА_7 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8
З грудня 2009 року відповідач почав чинити позиваці перешкоди в користуванні житловим будинком, вказуючи, що вона немає права на зазначене житло. Оскільки позивачка не має іншого житла, просить суд визнати відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 недійсною.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Заочним рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2010 року позов задоволено повністю, визнано недійсною відмову ОСОБА_7 від прийняття спадщини від 25.10.2006 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_8, актовий запис про смерть № 59 по виконкому Борівської селищної ради Фастівського району Київської області.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2010 року заяву ОСОБА_6 про перегляд зазначеного судового рішення залишено без задоволення
Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позову. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів про вчинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні майном спадкодавця. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не мав достатніх підстав визнавати його відповідачем у даній справі, оскільки він ніяких дій по прийняттю заяви позивача про відмову від спадщини не вчиняв. Крім того апелянт вважає, що суд помилково ухвалив заочне рішення, оскільки він належним чином про час, місце розгляду справи повідомлений не був.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відповідно до статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, суд першої інстанції помилкова виходив з того, що у відповідності з ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним, а згідно ч.5 ст.1274 ЦК України, відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225,229-231,233 ЦК України.
Відповідно до ст.60 ЦК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відмову від прийняття спадщини вчинено під впливом обману. Заявлені вимоги можуть бути задоволені лише при доведеності факту обману. Жодного доказу, про навмисне цілеспрямоване введення ОСОБА_6 позивача в оману щодо фактів, які вплинули на подання нею відмови від прийняття спадщини, позивачем не надано.
Встановлено, що у визначений ст.1270 ЦК України шести місячний строк позивач ОСОБА_7 подала 10.10.2006 року до Шолянської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а 25.10.2006 року позивач скористалася своїм правом, передбаченим ст.1273 ЦК України та відкликала вищезазначену заяву і відмовилася від спадкового мана, яке залишилося після смерті ОСОБА_8 В заяві позивач зазначила, що на видачу свідоцтва про право власності вона не претендує так, як спадкове майно є власністю спадкодавця. В судовому засіданні позивач пояснила, що розуміла про правові наслідки відмови від спадщини, а саме, що спадкоємцем залишається лише відповідач по справі і погоджувалася з цим, ніякого впливу на її волевиявлення не було. Про це свідчить і той факт, що на протязі часу з 25.10.2006 року по день подачі заяви до суду, позивач не зверталася з позовом про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини. Як пояснила позивач в судовому засіданні, підставою для звернення її до суду з даним позовом, слугувало те, що з грудня 2009 року у неї з відповідачем склалися неприязне ні відносини.
Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідно до ухвали від 06.09.2010 року, позовна заява позивача ОСОБА_7 була прийнята, відкрито провадження та призначено справу до попереднього судового засідання на 23.09.2010 року (а.с.1), але ухвала попереднього розгляду справи та протокол судового засідання від 23.09.2010 року в матеріалах справи відсутні. Відсутні дані про належне повідомлення відповідача про розгляд справи 23.09. та 02.11.2010 року, що унеможливлювало проведення заочного розгляду даної справи і ухвалення заочного рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції до скасування, з ухваленням нового, яким у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2010 року – задовольнити.
Заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини – скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :