АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-1043/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.3.2 Степаненко О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л.І.
суддівБородійчука В.Г., Демченка В.А.
при секретарі Голобородько С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання дій ПФУ щодо відмови зробити перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та перерахунок державної пенсії,
в с т а н о в и л а :
02.07.2009 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання дій ПФУ щодо відмови зробити перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та перерахунок державної пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що він є особою потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС I категорії, інвалід 3 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому, за правилами статей 50 та 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на щорічну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, при цьому розмір його державної пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, однак відповідач усупереч зазначеним правовим нормам не провів відповідне нарахування.
Просив суд визнати відмову відповідача в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язати його здійснити перерахунок пенсії по інвалідності і виплачувати її з дня звернення до суду.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо відмови ОСОБА_6 зробити перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54, ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов’язано управління ПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити ОСОБА_6 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.07.2009 року.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси просить дану постанову, як ухвалену з порушенням норм матеріального права, скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегією суддів встановлено, що позивач є особою потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС I категорії, інвалід 3 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6-и мінімальних пенсій за віком.
Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем у значно менших розмірах.
Колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання пенсії як інвалід ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, які мають бути виплачені відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постановою КМУ.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якої пов’язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, передбачених ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
З огляду викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права при вирішенні спору, а тому апеляція відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова районного суду – залишенню без змін.
В частині кінцевої дати перерахунку пенсії, слід зазначити, що загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2009 р. № 1058 - І/, відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що законом не встановлюються ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Судова колегія враховує і те, що в частині відсутності кінцевої дати перерахунку пенсії постанова суду апелянтом не оскаржувалась.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси залишити без задоволення.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :