2-976/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 травня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Жовнір Г.Б

при секретарі судових засідань                                 ОСОБА_1

з участю :

позивача                                                                          ОСОБА_2

представника позивача                                                  ОСОБА_3

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ КБ «Надра»про стягнення заборгованості, суд –

ВСТАНОВИВ:

   Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги збільшив та просить стягнути з відповідача заборгованості, згідно наданих розрахунків, по виплаті нарахованих за договором банківського вкладу відсотках в розмірі 347,56 Євро з виплатою 3% річних від простроченої суми в розмірі 14,64 Євро та інфляційні втрати в розмірі 46,39 Євро

За клопотанням відповідача та зі згоди позивача сторону відповідача було замінено на належного - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», як правонаступника ВАТ КБ «Надра».

В судовому засіданні позивач заявлені ним вимоги підтримав, пояснив, що 17 квітня  2009 р. між ним та ВАТ КБ «Надра»укладено договір строкового банківського вкладу № 993502.  За вказаним договором ним зроблено банківський вклад в розмірі 6572 Євро  строком на 12 місяців з виплатою 12 % річних. Банк не виплатив позивачу нараховані відсотки за період з серпня по грудень (включно) 2009 р. та березень 2010 р., що в сумі становить 347,56 Євро. Він неодноразово звертався  в банк з вимогою повернути йому вказану заборгованість. Однак не зважаючи на договірні зобов’язання, на даний момент банк не виконав його вимог. В зв’язку з тим, що відповідач відмовився добровільно виконати взяті на себе договірні зобов’язання, позивача просить винести рішення про стягнення з банку заборгованості по нарахованих відсотках в розмірі 347,56 Євро, а також в зв’язку з простроченням виконання зобов’язань, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 3%  річних компенсації в розмірі 14,64 Євро та інфляційні втрати в розмірі 46,39 Євро.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду аналогічні з позивачем пояснення.

Представник відповідача, на неодноразові виклики суду, в судове засідання не з’явився, з невідомих суду причин, про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, надіслав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача. На адресу суду поступили письмові заперечення представника відповідача, в яких зазначено, що згідно звіту по депозитному вкладу № 993502 позивачу відсотки нараховуються по сьогоднішній день, кошти на рахунку доступні в межах лімітів встановлених тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ «Надра», в зв’язку з чим позовні вимоги заперечує. Також відповідач не погоджується з вимогою позивача в частині стягнення нарахувань, проведених в порядку ст. 625 ЦК України, оскільки в період з 10.02.2009 р. по. 10.02.2010 р. у ВАТ КБ «Надра»діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а заявлені вимоги являється пенею, яка у відповідності до вимог ст. 85  ЗУ «Про банки і банківські діяльність»підчас дії мораторію не нараховується.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши представленні по справі докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають  задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно  договору строкового банківського вкладу від 17.04.2009 р., №  993502 (а.с. 22) ОСОБА_2 передав а ВАТ КБ «Надра» прийняв грошовий вклад в сумі 6572 Євро строком на 12 місяців, з процентною ставкою по вкладу в розмірі 12 % річних. Відповідно до п. 4.4, вказаного договору, сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно. Вкладник має право щомісячно отримувати нараховані проценти за попередній розрахунковий період.

Відповідно до  ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту)  одна  сторона (банк),  що  прийняла  від  другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму  (вклад),  що  надійшла,  зобов'язується  виплачувати вкладникові  таку  суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно розрахунків позивача та звіту по депозиту № 993502 відповідач не виплатив позивачу нараховані відсотки за період з серпня по грудень (включно) 2009 р. та березень 2010 р., в сумі 347,56 Євро, також розмір даної заборгованості підтверджується випискою-повідомленням по рахунку (а.с. 8)

Таким чином в ході судового розгляду судом встановлено факт наявності у відповідача, за умовами договору строкового банківського вкладу, обов’язку по виплаті позивачу заборгованості по нарахованих процентах в сумі 347,56 Євро, що в гривневому еквіваленті на момент розгляду справи становить 4118,58 грн.  В судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від добровільного виконання покладених на нього договірних зобов’язань, оскільки неодноразові звернення позивача про повернення коштів, залишено без задоволення.

Стаття 625 ЦК України предбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунків позивача компенсації за прострочення виконання грошового зобов’язання, а саме 3% річних від простроченої суми становить  14,64 Євро, що в гривневому еквіваленті, на момент розгляду справи, дорівнює 173,48 грн. Відповідач в своїх запереченнях не оспорює розміру проведеного нарахування, вважаючи, що такий являється пенею і підчас мораторію не нараховується.

Суд не погоджується із запереченням відповідача, щодо безпідставності нарахування 3% річних, оскільки в ст. 85 Закону № 2121-ІІІ зазначено, що підчас дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції, які є формою цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору. Однак грошове зобов’язання це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня, штраф). Таке визначення грошового зобов’язання наведене у ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, крім цивільно-правового договору, грошове зобов’язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, зокрема положенням ст. 625 ЦК, згідно з яким боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, ці суми не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію.

Проте при застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, слід керуватися таким.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка є предметом спору, не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції —це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма ЦК може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов’язання у гривні.

Отже  враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення заборгованості по виплаті нарахованих відсотків та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, в частині стягнення інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають. Крім цього з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 171 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,23,209, 213-215, ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1058 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ВАТ КБ «Надра»в користь  ОСОБА_2 заборгованість по виплаті нарахованих за договором банківського вкладу від 17.04.2009 р., №993502, відсотках в розмірі 347,56 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 4118,58 грн.,  з виплатою 3% річних від простроченої суми в розмірі 14,64 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 173,48 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 171 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити в зв’язку з безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ч.1 ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

          Суддя:                                                                      Жовнір Г.Б