ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 –394/11

  В И Р О К

Іменем України

8 квітня 2011 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

           головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

           при секретарі                                                      Дудка А.С.

          за участю прокурора                                    Авраменка М.І.

          потерпілого                                                         ОСОБА_1

          захисника                                                         ОСОБА_2

           підсудних                                                        ОСОБА_3, ОСОБА_4  

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

                             ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, ніде не працює, в силу статті 89 КК України не судимого

             та

          ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, ніде не працює,  не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (далі - КК),

в с т а н о в и в :

          Е п і з о д № 1. 12 вересня 2010 року в вечірній час підсудний ОСОБА_4, перебуваючи на спортивній площадці поблизу будинку № 72, що по вул. К.Шосе в м. Полтаві, з корисливих спонукань, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, завдав удару ногою в область тулубу потерпілому ОСОБА_1, після чого відкрито заволодів його мобільним телефоном «LG KP 105»вартістю 245 грн. з картою оператора мобільного зв’язку «МТS»вартістю 10 грн. та коштами на рахунку в сумі 35 грн., а також грішми в сумі 150 грн., чим спричинив останньому збитку на загальну суму 440 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

          Е п і з о д № 2. 14 листопада 2010 року о 14 год. 30 хв. ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3, діючи повторно, перебуваючи в посадці поблизу ТЦ «Епіцентр», розташованого по вул. К.Шосе в м. Полтаві, відкрито заволодів чужим майном потерпілого ОСОБА_5, а саме: грішми в сумі 60 грн., станком для гоління «Gillet Mach 3»вартістю 18 грн., наручним годинником «Саsіо»без вартості та кредитною карткою «Приват-Банку», виданою на ім’я потерпілого, з якої у подальшому зняли кошти в сумі 760 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 838 грн.  Викраденим підсудні розпорядилися на власний розсуд.

Допитані в ході судового слідства по справі підсудні ОСОБА_4 і ОСОБА_3  вину у вчиненні інкримінованого їм злочину і заявлені по справі цивільні позови визнали повністю, підтвердивши факти їх скоєння за обставин, викладених вище. При цьому вони зазначили, що збитки завдані злочинами, ними повністю відшкодовані. Щиро розкаялись у вчиненому та просили їх суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_1 в суді та представник потерпілого ОСОБА_6, чиї показання були досліджені в порядку статті 306 КПК України (а. с. 103-104) підтвердили факт заволодіння чужим майном підсудними за вказаних вище обставин та заподіяння їм збитків на вказані суми. При цьому потерпілий ОСОБА_1 заявив, що саме він своєю поведінкою фактично спровокував підсудними вчинення злочину щодо нього, вказав, що збитки йому відшкодовано, а тому будь-яких претензій до підсудних він не має, від цивільного позову відмовляється і на їх суворому покаранні не наполягає.

Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудні та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

          Суд кваліфікує дії підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, а підсудним  ОСОБА_4 також повторно та з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, тобто за ч. 2 ст. 186 КК України.

               Обставинами,  які пом’якшують покарання кожного із підсудних, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а також добровільне відшкодування завданого збитку.      

               Як обставину, що пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_4, суд враховує також наявність на його утриманні малолітньої дитини.

               Обставин, які  обтяжують покарання  підсудних, суд не знаходить.

               Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що впливають на призначення покарання.

               Суд враховує, що вчинений підсудними злочин відповідно до ч. 4 ст. 12 КК відноситься до тяжких.

          Визначаючи вид і розмір покарання підсудним, суд враховує конкретні обставини справи, їх позитивну характеристику, щире каяття та активне сприяння  встановленню істини по справі, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність обставин, що пом’якшують і відсутність тих, які обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити кожному із підсудних покарання у виді  позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для їх виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації. Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе звільнити кожного із засуджених від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України.

          По справі потерпілим ОСОБА_1 та представником потерпілого ОСОБА_6 заявлені цивільні позови про відшкодування завданих злочином збитків. Оскільки потерпілому ОСОБА_1 збитки повністю відшкодовані, то він відмовився від позовних вимог. Представник потерпілого ОСОБА_6 в судове засідання не явилась, а тому суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду.

               Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

          Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі кожного.

На підставі ч. 1  ст. 75 КК України звільнити кожного із засуджених  від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки кожного.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на кожного із засуджених обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

               Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо кожного із засуджених у вигляді  підписки про невиїзд залишити без змін.

               Речові докази –годинник «Саsіо», який передано на зберігання представнику потерпілого (а. с. 96-97), повернути їй же; станок для гоління «Gillet Mach 3»(а. с. 84), який зберігається в кімнаті речових доказів Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, повернути представнику потерпілого ОСОБА_6; пояснення та заяву ОСОБА_5 (а. с. 109), зберігати при матеріалах справи.

          Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_6 залишити без розгляду.

               Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

               Суддя                                                                                                    А.Г.Савченко