Справа № 2-а-192/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі головуючого:

судді - Савіцький Л.П.,

при секретарі –Сегень Ю.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Нетішині адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального    захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання дій протиправними, здійснення нарахування та виплати  одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності   

                                                                 ВСТАНОВИВ:

що   ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що є постраждалим в наслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджуються відповідним посвідченням серія А № 082245, з 24.02.1999 року його було визнано інвалідом ІІІ групи, а з 06.10.2009 року - інвалідом ІІ групи за захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII він має право на отримання одноразової компенсації, яка виплачується інвалідам 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, інвалідом 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. При цьому у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Однак, позивач отримав зазначену одноразову компенсацію у значно менших розмірах, в сумі 94 грн. 80 коп., а при встановленні ІІІ групи інвалідності така виплачена взагалі не була. А тому, він просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати одноразової компенсації при  встановленні групи інвалідності в розмірі, встановленому для інвалідів ІІ групи, зобов'язати нарахувати та виплатити таку з врахуванням проведеної виплати, виходячи з вище означеної норми Закону, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат,  оскільки в цьому йому було відмовлено.

Позивач в судове засідання не з?явився,  надав суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність. В заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в поданому суду запереченні вимоги позивача не визнав, просив справу розглянути у його відсутності.

З урахуванням клопотань сторін, у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.  

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 24.02.1999 року був визнаний інвалідом ІІІ групи, а з 06.10.2009 року - інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями посвідчення, довідок МСЕК та визнається відповідачем.  А тому, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності.

Довідкою відповідача № 95 від 22.11.2010 року підтверджено, що така одноразова компенсація позивачу була виплачена в жовтні 2009 році в сумі 94 грн. 80 коп., що значно нижче тієї суми, яка підлягає виплаті, виходячи з мінімальної заробітної плати на час виплати.  Останнього відповідач в поданому суду запереченні не оспорював, посилаючись на відсутність фінансування та на Постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836, якою встановлювались обмежені розміри таких виплат.

Однак, з вказаним суд погодитись не може. Вирішуючи питання про право позивача на одержання  зазначеної вище компенсації при встановленні групи інвалідності, суд  виходить з наступного.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується: інвалідам 2 групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – у розмірі  30 мінімальних заробітних плат.   

У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується  різниця у компенсаціях.

Протягом 2009 року Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не змінювався, його дія не зупинялася, положення цього Закону не були визнані неконституційними.

Таким чином, виходячи із загальних засад  пріоритету законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової компенсації при встановленні ІІ групи інвалідності, що мало місце в жовтні 2009 року, відповідач повинен був керуватися у визначенні розміру цієї компенсації Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не іншими нормативними актами, в тому числі і положеннями  постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах і в спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є  безпідставним.

Не є підставою для невиконання державою своїх зобов'язань щодо реалізації соціальної гарантії ОСОБА_1- отримання ним одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати вказаної вище компенсації, оскільки це не узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються при розгляді справ.  

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку, відповідач діяв всупереч вище означеним вимогам закону, тобто протиправно. Останнім було порушено право позивача на отримання    одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності, така взагалі не виплачена  в лютому 1999 року, при встановленні ІІІ групи інвалідності, а при встановленні інвалідності вищої групи виплачена лише в сумі 94 грн. 80 коп. Наявність вказаного права у позивача є визначальним для вирішення питання щодо вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Таким чином, виплата компенсації ОСОБА_1 в даному випадку повинна складати 45 мінімальних заробітних плат, при цьому виплата повинна здійснюватись, виходячи з мінімальної заробітної плати, яку було визначено на час встановлення інвалідності.      

 Рішення про надання одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачу покладено на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради за місцем проживання позивача, а тому,  з метою захисту прав ОСОБА_1 слід зобов’язати означене управління здійснити  йому  перерахунок та провести виплату суми компенсації при встановленні ІІ групи інвалідності в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, встановленої  ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням здійсненої позивачу виплати.

З метою забезпечення інтересів відповідача, який фінансується за рахунок держави, є її структурним  підрозділом, суд вважає за можливе витрати по справі віднести на рахунок держави.

Тому, враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 22, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 159-163 КАС України, суд, -

                                                     ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової компенсації при  встановленні групи інвалідності в розмірі, встановленому для інвалідів ІІ групи, протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену одноразову компенсацію при  встановленні ІІ групи інвалідності в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII, з урахуванням здійснених виплат.    

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена у Вінницький апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.  

Суддя   ОСОБА_2