ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на рішення господарського суду Сумської області від 23 липня 2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року у справі № 14/48-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Продімперіал”, м. Суми до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Суми  про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ¹ Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

В порушення вимог частини 3 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, заявником не надано належних доказів повноважень ОСОБА_2 Згідно статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Проте, до скарги додана ксерокопія довіреності, засвідчена особою, якій вона видана.

Також, в порушення вимог частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України заявником не надано доказів направлення копії касаційної скарги стороні у справі. До касаційної скарги особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати прямий доказ про направлення іншим учасникам судового процесу копії касаційної скарги. При пересиланні поштового відправлення, таким прямим доказом є опис вкладення та інші докази. Проте, скаржником надано тільки поштовий документ, з якого не вбачається про направлення саме копії касаційної скарги.

Крім того, згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету України “Про державне мито” (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002), із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Заявником оскаржується рішення господарського суду Сумської області від 23 липня 2007 року. Проте, ним не надано доказів сплати державного мита в установленому порядку та розмірі.

Касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання передбаченою статтею 110 Господарського процесуального кодексу України, без клопотання про відновлення цього строку, оскільки рішення, яке міститься в матеріалах справи, прийнято 8 лютого 2007 року, а касаційна скарга подана 20 листопада 2007 року.

Допущені скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги на підставі пунктів 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, заявнику необхідно уточнити касаційні вимоги, оскільки скарга подана про скасування рішення господарського суду Сумської області від 23 липня 2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року у справі № 14/48-07, проте в матеріалах справи відсутнє рішення за такою датою.

Крім того, необхідно уточнити, яке саме рішення, на думку скаржника, повинен прийняти Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги.

Разом з цим, скаржник має право повторно подати касаційну скаргу у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 111³ Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Сумської області від 23 липня 2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 у справі № 14/48-07 повернути Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1