Справа № 2-а-1105/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

04 травня 2011 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Щабельської І.  В. у приміщенні Диканського районного суду в смт Диканька, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Диканському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача у належному розмірі здійснити перерахунок пенсії ,-

ВСТАНОВИВ:

Вказуючи на те, що відповідачем –управлінням Пенсійного фонду України в Диканському районі допущені порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV при перерахунку пенсії працюючому пенсіонеру, позивач звернулася із позовом до суду, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок їй пенсії відповідно до вимог п.4 ст.42 вказаного закону.

      Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження 20.04.2011 року, а 28.04.2011 року подав до канцелярії суду свої письмові заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни, внесені в ст.ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії були визнані неконституційними, тому відновлена попередня редакція вказаних статей. Згідно ч.1 ст.40 цього закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата за будь-яких 60 календарних місяців поспіль до 01 липня 2000 року незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. Вказуючи на те, що положення про застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії міститься у ч.2 ст.40, на яку ст. 42 вказаного закону не посилається, та вказуючи, що це положення застосовується при призначенні, а не при перерахунку пенсії, відповідач просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.  

           Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходжу до наступних висновків.

         Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та з 31 серпня 1994 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Диканському районі, де отримує пенсію за віком. З 10 серпня 2010 року вона набула права на проведення перерахунку пенсії відповідно до п.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Однак їй в порушення вимог вказаного закону був проведений перерахунок пенсії  відповідачем без використання показника заробітної плати /доходу/ на одну застраховану особу в цілому по Україні за попередній рік, а був використаний показник середньої заробітної плати, який використовувався у 2008 році.

         Вказані дії відповідача є протиправними, так як не відповідають вимогам п.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.п.10 п.35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими було змінено редакцію ст.ст.40 та 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

     Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому з 22 травня 2008 року вказані норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відновили свою попердню редакцію.

      Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

      Відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дії інших нормативно-правових актів можуть поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону. Згідно п.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії  продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше, як через два роки після попереднього перерахунку страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону. Ч.1 ст.40 цього Закону вказує, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата /дохід/ за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Порядок розрахунку заробітної сплати /доходу/ для обчислення пенсії визначається за формулою, вказаною в ч.2 ст.40 даного закону, згідно якої, у разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік для визначення заробітної плати /доходу/ враховується наявна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати /доходу/ для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Тобто, ч.2 ст.40 є похідною від ч.1 ст.40 цього закону і визначає нарахування розміру заробітної плати /доходу/. Окремої статті, крім ст.42 цього закону, яка б визначала порядок перерахунку пенсії, у законі немає. Тому твердження позивача, що ч.2 ст.40 вказаного Закону може бути застосована лише при призначенні пенсії є безпідставним.

       Враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає порядок перерахунку пенсій та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за необхідне застосувати саме ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для проведення перерахунку пенсії позивачеві.

Ст. 99 ч. 2 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав. свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишеється без розгляду, якщо суд, за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. З поданих суду документів вбачається, що про порушення свого права позивач дізналася лише у березняі 2011 року, тобто тоді, коли одержала відмову здійснти перерахунок пенсії відповідано до закону. Позивач є особою, діяльність якої не пов'язана з питаннями нарахування пенсій, тому суд приймає до уваги її твердження про те, що про порушення свого права вона дізналася лише у березня 2011 року і не знаходить підстав для застосування положень ст. 99 КАС України.

          На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 р, ст. 64, 152 Конституції України, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 5, 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6-14, 18, 71, 94, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської  області щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1, передбаченого ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

       Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії з використанням показника середньої заробітної плати за 2009 рік ОСОБА_1 з 10 серпня 2010 року відповідно до п.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

      Стягти з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 03 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Диканський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Головуючий: