Справа № 2-501/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

11 травня 2011 року Зарічний районний суд м. Суми  в складі:

                                                  головуючого:  судді  Бурда Б.В.                                                             

при секретарі: Хілько Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ВАТ Комерційний банк „Надра” до ОСОБА_1 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ Комерційний банк „Надра” про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач за первинним позовом свої вимоги мотивує тим, що 02.06.2008 року банк уклав з відповідачем кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 40 400 доларів США. Відповідно до умов договору відповідач мав щомісячно частками сплачувати кредит та відсотки за користування ним. Однак відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору. Станом на 26.07.2010 року відповідач має перед банком заборгованість в сумі 394,976,16 грн.  Тому просять стягнути з відповідача на свою користь 394 976,16 грн. заборгованості за кредитним договором та понесені по справі судові витрати.

          Відповідач не погоджуючись з позовом подав зустрічний позов в якому посилаючись на порушення позивачем ОСОБА_2 України «Про захист прав споживачів»  в частині дискримінаційних для нього як споживача умов договору, порушення валютного законодавства під час укладення договорів та ненадання йому детальних умов кредитування під час підписання кредитного договору просить визнати укладений між ним та відповідачем кредитний договір та договір іпотеки недійсними.  

          В судовому засіданні представник  ПАТ «ОТП Банк» позов банку підтримав, зустрічний позов заперечив посилаючись на його необґрунтованість.

Представник ОСОБА_1 первинний позов заперечив та підтримав зустрічний позов.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний є необґрунтованим  виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач та відповідач 02.06.2008 року уклали кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит на придбання житла у розмірі  40 400 доларів США на строк до 01.06.2038 року під 12,3 % річних. В забезпечення виконання відповідачем умов вказаного кредитного договору 06.06.2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . За умовами договору відповідач мав щомісячно частками погашати кредит та сплачувати відсотки за користування ним.

Вказані обставини підтверджуються копією договорів (а.с. 8-19)

При укладанні договору відповідач був належним чином повідомлений працівниками банку про умови кредитування, самостійно визначив валюти кредитування та добровільно підписав цей договір, погодившись на його умови. Вказані висновки суду підтверджуються змістом кредитного договору та договору іпотеки, анкетою-заявою на отримання кредиту (а.с. 65)

В порушення вимог Договору відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору і припинив внесення щомісячних платежі за кредитом та відсотках за користуванням ним

Станом на 26.07.2010 року відповідач має перед банком заборгованість в розмірі (в перерахунку на національну валюту України): 317 530,30 грн. залишок заборгованості за кредитом,  67 896,18 грн. несплачені відсотки. Крім того, відповідно до положень п. 5.2 Кредитного договору відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі 9 550,69 грн. за прострочення виконання зобов’язання у період з 26.07.2009 року по 25.07.2010 року.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором становить 317 530,30 грн.  

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності підстав для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

У відповідності до ст. ст. 526, 527, 623 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання, в разі не виконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредитору  завдані ним збитки. Під збитками  розуміються витрати, понесені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отримані кредитором доходи, які він отримав би , якщо б зобов’язання  було виконано боржником. У відповідності зі ст. 546, 623 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Позивач мотивуючи свої вимоги послався на те, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Однак даний мотив позивача не заслуговує на увагу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних  документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст. 533 ЦК України, ОСОБА_2 України “Про банки і банківську діяльність” ( ст.2, 47-49 ОСОБА_2), Декретом Кабінету міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, постановою НБУ № 200 від 30.05.2007 року “Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ ”, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність банків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав банківську ліцензію № 21 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 21-2 на право здійснювати операції з валютними цінностями. Таким чином, банк має право здійснювати операції  з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі  отриманої від Нацбанку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій.

Суд вважає за необхідне зауважити, що та обставина, що в процесі виконання спірних договорів курс валюти договору –долару США- значно зріс порівняно з гривнею України, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки обставина підвищення курсу долара США до гривні України не передбачена законом та договором між сторонами в якості підстави для зміни умов договору.

Правовідносини, що склалися між сторонами є договірними і врегульовані кредитним договором між сторонами, ст. ст. 526, 530, 536 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526, 530, 1049 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 394 976,16 грн. заборгованості за кредитним договором. Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1820 грн. В задоволенні зустрічного позову суд вважає за необхідне відмовити за його необґрунтованістю.

          На підставі викладеного, керуючись Договору між сторонами, ст. ст. 526, 530, 536 ЦК України, ст.ст. 15, 15-1, 30, 62, 75, 76, 203 ЦПК України, суд –

                                                            ВИРІШИВ:

          Позов ВАТ Комерційний банк „Надра” задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ Комерційний банк „Надра”  394 976,16 грн. заборгованості за кредитним договором та 1820 грн. судових витрат, а всього 396 796,16 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити за його необґрунтованістю.  

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя