Справа  № 2-190/2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 травня 2011 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої - судді Очиргораєвої О.М.

при секретарі - Рибіній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Сумської філії АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2  про визнання недійсними договору дарування квартири  та договору іпотеки  , -

В С Т А Н О В И В:

          21 грудня 2010 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що у 2007 році до неї звернулися дочка ОСОБА_3, та онука ОСОБА_2, з проханням подарувати внучці належну їй квартиру, обіцяючи в обмін на квартиру забезпечувати її доглядом, харчуванням  і необхідною матеріальною допомогою довічно. При цьому онука обіцяла забрати її до себе в м. Київ. Погоджуючись на укладення договору, вона, як одинока, похилого віку та хвора особа, яка потребує постійного стороннього догляду, вважала, що в обмін на квартиру онука буде здійснювати за нею догляд та утримувати її. Також вона керувалася почуттям поваги до внучки та дочки, побоюванням втратити їх прихильність, оскільки унаслідок похилого віку, хворобливого стану здоров»я, потребувала у їх допомозі.

          Після укладення договору дарування вона 11 травня 2007 року виписалась з квартири, маючи намір переїхати до онуки в м. Київ, проте так і не переїхала до неї, оскільки онука обіцяла вирішити питання переїзду пізніше. У зв»язку з відкладенням питання переїзду вона  08 червня 2007 року знову прописалася в квартирі за місцем проживання. При цьому вона залишалася і споживачем комунальних послуг, самостійно оплачувала їх вартість. Осінню 2008 року онука повідомила її, що не зможе забрати її до себе з огляду на матеріальні складнощі, пообіцяла, що вони розірвуть договір дарування при першій нагоді, проте далі обіцянок не пішла.

          В даний час у провадженні Роменського міськрайонного суду є цивільна справа за позовом ПАТ АБ «Украгазбанк» в особі Сумської філії до неї, третя особа: відділ ДВС Роменського МРУЮ, про виселення її з квартири АДРЕСА_1. Зі змісту позовної заяви у вказаній цивільній справі їй стало відомо, що онука уклала 31 травня 2007 року договір іпотеки з ПАТ АБ «Украгазбанк» в забезпечення зобов»язань ОСОБА_3 за кредитним договором, укладеним 31 травня 2007 року  між нею та ПАТ АБ «Украгазбанк», а у зв»язку із зверненням стягнення на вказану квартиру за рішенням Роменського міськрайонного суду від 03 червня 2009 року вона може бути виселена з неї.

          Квартира, з якої її просить виселити ПАТ АБ «Украгазбанк», належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації виконкому Роменської міської ради депутатів 22.09.1996 року, зареєстрованого в Роменському МБТІ в реєстровій книзі № 4 за реєстровим № 3956.

          Вона за віком, станом здоров»я, внаслідок довіри до онуки, потреби у сторонньому догляді неправильно сприймала істотні умови договору дарування. На момент укладення договору дарування онука проживала окремо від неї, обіцяла забрати її до себе, щоб забезпечити житлом, доглядом, харчуванням. З цієї причини вказані домовленості передбачені були усно і внаслідок такої помилки вона уклала договір дарування замість договору довічного утримання. Таке неправильне сприйняття умов договору дарування вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого вона б не уклала оспорюваний договір дарування.

          Також вона помилилася в правових наслідках укладеного нею договору, про що свідчить те, що ніщо інше ніж надання довічного догляду не могло спонукати її безоплатно передати онуці у власність належну їй квартиру, а самій залишитись без житла. Умови договору дарування, укладеного унаслідок потреби в догляді, боязні втратити прихильність рідних людей, свідчить про те, що вказаний договір дарування укладений також під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах.

          Фактично вона дізналася про порушення свого права на отримання догляду в обмін на квартиру, порушення права на проживання в квартирі з позову ПАТ АБ «Украгазбанк» до неї про виселення з квартири, так як ні дочка, ні онука про укладення договору іпотеки їй не говорили, тому вважає, що причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом є поважною і вказаний строк може бути поновлений.

          Тому просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 31 березня 2007 року між нею та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 1277; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 31 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ АБ «Украгазбанк».

           В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити, пояснивши, що, укладаючи договір дарування, ОСОБА_1 була впевнена, що укладає договір про її утримання, так як між нею та онукою була усна домовленість про те, що остання взамін на квартиру, забере ОСОБА_1 проживати до себе в м. Київ, піклуватиметься, доглядатиме її. Про договір іпотеки, укладений між її онукою та ПАТ АБ «Украгазбанк» їй стало відомо у грудні 2010 року, коли вона одержала позовну заяву про виселення її з квартири.

Представник відповідача ПАТ АБ «Украгазбанк» в судовому засіданні заперечував проти позову, надавши письмові заперечення (а. с. 45 - 46) і пояснивши, що між ВАТ АБ «Украгазбанк» та ОСОБА_3 31 травня 2007 року було укладено кредитний догорів, згідно якого їй було надано кредит на споживчі потреби в розмірі 9700 дол. США зі сплатою 11, 9 % річних та з кінцевим строком повернення 30 червня 2013 року. В забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором між ВАТ АБ «Украгазбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки від 31 травня 2007 року, відповідно до якого ВАТ АБ «Украгазбанк» було передано в іпотеку однокімнатну квартиру, розташовану в м. Ромни, по вул. Коржівська, 48/2, що належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 31 березня 2007 року. В процесі користування кредитними коштами ОСОБА_3 неодноразово порушувала зобов»язання по кредитному договору, у зв»язку з чим 17 лютого 2009 року АБ «Украгазбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Рішенням Роменського міськрайонного суду від 03.06.2009 року позов задоволено частково, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру № 2, яка розташована в м. Ромни, по вул. Коржівська, 48, Сумської області, вартістю 72000 грн., яка  належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 31 березня 2007 року. 06.10.2009 року на виконання рішень Роменського міськрайонного суду та Апеляційного суду Сумської області були видані виконавчі листи, які на даний час знаходяться на виконанні у відділі ДВС Роменського МРУЮ. В ході проведення виконавчих дій з»ясувалося, що в даній квартирі незаконно проживає ОСОБА_1, яка перешкоджає проведенню виконавчих дій. Що стосується договору дарування квартири, то п. 11 договору  передбачено, що сторони розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому Дарувателька не має права вимагати від обдарованої вчинення на її користь будь – яких дій майнового або немайнового характеру. Крім того, позивачка пропустила річний строк звернення до суду. Тому просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнавала, пояснивши, що 31 березня 2007 року ОСОБА_1 – її бабуся, подарувала їй на весілля квартиру в м. Ромни, по вул. Коржівській, 48/2. Взамін на це вона повинна була забрати бабусю в м. Київ, утримувати та доглядати. Ініціатором укладення договору була вона, ОСОБА_3 підтримала її, ОСОБА_1 погодилася. Під час укладання договору з квартирою робити ще нічого не планували. Договір іпотеки укладала вона, кошти потрібні були на весілля, але мати ОСОБА_3 вклала їх в бізнес. Про договір іпотеки бабусі не повідомляли. В травні того ж року бабуся виписалася з даної квартири, щоб переїхати в м. Київ до неї, однак так склалися обставини, що вона не в змозі була забрати бабусю до себе, у зв»язку з чим остання знову приписалася в квартиру. Чому не розірвали договір дарування квартири, пояснити не може. Бабусі ОСОБА_1 71 рік, у неї поганий стан здоров»я, ходить з паличкою, у неї хворе серце.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що знає ОСОБА_1, так як вони проживають в сусідніх будинках. Вона допомагає останній, здійснює їй покупки, у 2007 році допомагала виписуватися та прописуватися в квартирі, так як ОСОБА_1 має поганий стан здоров»я, їй важко ходити. Весною 2007 року ОСОБА_1 говорила їй, що її забере онука в м. Київ, доглядатиме її, а вона подарує їй квартиру. Однак ніхто її так і не забрав. На обліку у лікаря ОСОБА_1 не перебуває, постійної людини для догляду у неї немає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою позивачки, добре знає її онуку. У 2007 році онука збиралася забирати ОСОБА_1 в Київ, але щось не вийшло.  ОСОБА_1 має поганий стан здоров»я, чи перебуває вона на обліку у лікарів, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_3 в суді підтвердила, що у 2007 році онука ОСОБА_2 збиралася забрати її матір ОСОБА_1 в м. Київ, де проживала. 31 березня 2007 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру в м. Ромни, по вул. Коржівська, 48/2. Через місяць після цього вона взяла кредит у ВАТ АБ «Украгазбанк», в забезпечення виконання зобов»язань за яким між ВАТ АБ «Украгазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ВАТ АБ «Украгазбанк» було передано в іпотеку однокімнатну квартиру в м. Ромни, по вул. Коржівська, 48/2. З 2008 року вона стала неспроможна сплачувати кредит, у зв»язку з чим банк подав позовну заяву до суду і було винесено рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Про договір іпотеки ОСОБА_1 не розповідали. Мати розповідала їй, що з кінця 2009 року неодноразово приходили з банку, фотографували квартиру, але про її виселення вона дізналася наприкінці 2010 року. Про те, що не зможуть забрати ОСОБА_1 в м. Київ сказали в кінці 2008 року, чому не розірвали договору дарування, пояснити не може.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, пояснення свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

           Судом встановлено, що відповідно до договору дарування квартири від 31 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі № 1277, ОСОБА_1 безоплатно передає у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру № 2 в будинку № 48, що по вул. Карла Маркса в м. Ромни, Сумської обл. (а. с. 6 -8).

          Рішенням Роменського міськрайонного суду від 03.06.2009 року позовна заява ВАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Роменського МВ УМВС України в Сумські області про стягнення заборгованості, виселення, звернення стягнення на предмет іпотеки та зняття з реєстрації місця проживання задоволена частково, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру № 2, яка розташована в м. Ромни, по вул. Коржівська, 48, Сумської області, вартістю 72000 грн., яка  належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 31 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі № 1277 (а. с. 13 - 14).

          Рішенням апеляційного суду Сумської області від 06 жовтня 2009 року рішення Роменського міськрайонного  суду від 03.06.2009 року змінено частково, зокрема, зазначено в рішенні вартість предмета іпотеки 72400 грн. (а. с. 15 - 17).

          У технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_3 власником квартири значиться ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 31 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі № 1277 (а. с. 19-21).

ОСОБА_1 після укладення договору дарування квартири у 2007 році залишалася споживачем комунальних послуг, самостійно оплачувала їх вартість, що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 23 - 35).

ОСОБА_1 11 травня 2007 року виписалась з квартири № 2, в м. Ромни, по вул. Коржівська, 48, а  08 червня 2007 року знову прописалася в ній, що підтверджується записами в її паспорті (а. с. 36 - 38).

          Згідно пенсійного посвідчення № 121184 ОСОБА_1 являється пенсіонеркою (а. с. 18).

          З довідки, виданої Роменською ЦРЛ, відомо, що ОСОБА_1 хворіє на церебральний атеросклероз, остеохондроз поясничного відділу хребта, розширення вен нижніх кінцівок та потребує стороннього догляду (а. с. 22).

          Згідно договору іпотеки від 31.05.2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого ВАТ АБ «Укргазбанк» було передано в іпотеку однокімнатну квартиру, розташовану в м. Ромни, по вул. Карла Маркса (нині –Коржівська), 48/2, що належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 31 березня 2007 року (а. с. 64 - 67).

          Позиція позивачки ОСОБА_1 про те, що вона уклала договір дарування своєї квартири ОСОБА_2, маючи на увазі договір довічного утримання і про це була усна домовленість з онукою, а також що вона перебувала в той час під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах, не знайшла свого підтвердження в суді.

          Так, в п. 9 договору Дарування квартири від 31.03.2007 року вказано, що Дарувателька та Обдаровувана стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладанні, а також те, що він не має характеру фіктивного та удаваного правочину.

          Відповідно до п. 10 цього Договору сторони також стверджують, що не обмежені у праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають осмисленню ними суті цього договору.

          В п. 11 цього ж Договору  передбачено, що сторони розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому Дарувателька не має права вимагати від Обдаровуваної вчинення на її користь будь – яких дій майнового або немайнового характеру.

          А в п. 15 Договору вказано - зі змістом ст. ст. 182, 215 – 220, 225, 228 – 236, 717 – 728 ЦК України, ст. ст. 57, 59, 65 Сімейного кодексу України, вимогами п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, а також зі змістом ст. 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сторони ознайомлені.

          Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

          Згідно ч. 2 ст. 717 ЦК України договір, що встановлює обов»язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь – яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

          В той же час відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов»язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

          Отже, все це спростовує доводи позивачки про те, що вона не знала, не розуміла природу, зміст договору дарування і правові наслідки договору.

          Крім того, позивачка ОСОБА_1 без поважних причин пропустила термін загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України для звернення до суду – 3 роки з дня, коли вона дізналася про порушення свого права. Якщо виходити з пояснень відповідачки ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_3, а також дати виписки і повторної прописки ОСОБА_1 в квартиру, про те, що вона не буде переїздити до своєї онуки в м. Київ ОСОБА_1 дізналась 08.06.2007 року. Але питання про розірвання договору дарування вона не ставила і звернулась до суду з даним позовом про визнання договору дарування квартири та договору іпотеки тільки після того, як отримала в грудні 2010 року отримала позов від ПАТ АБ «Укргазбанку» про її виселення з квартири.

          Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що позивачці ОСОБА_1 було відомо про укладення на квартиру договору іпотеки з кінця 2009 року від працівників банку, які приходили неодноразово до неї і попереджали про виселення. Але ці попередження ОСОБА_1 не сприймала серйозно, хоча просила дочку сплатити кредит, щоб її не виселили.

          Постільки договір іпотеки від 31 травня 2007 року безпосередньо пов»язаний з договором дарування квартири від 31 березня 2007 року і позивачка ОСОБА_1 пов»язує свій позов, виходячи з недійсності першого договору дарування квартири, то підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору іпотеки, суд також не вбачає.

            Виходячи з вищевикладеного, підстав для задоволення позовних вимог  позивачки суд не вбачає.

            Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-218, 261, 265, 267, 362, 388 ЦПК України, ст. ст. 257, 717  ЦК України, ст. ст. 5, 9 Закону України «Про іпотеку», суд -

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Сумської філії АБ «Укргазбанк» і ОСОБА_2  про визнання недійсними договору дарування квартири  та договору іпотеки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене  до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги, а особами які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час оголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя підпис…

Копія вірна:  

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_7