Справа № 2-а-866

                                                                                                                              2011 рік

                                                     П О С Т А Н О В А    

                               І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И    

26 квітня 2011 року 13 год. 05 хв.                                                               смт. Березанка

Суддя Березанського районного суду Миколаївської області Гапоненко Н.О.,  розглянувши у скороченому провадженні в смт. Березанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -

                                                        в с т а н о в и л а :    

               Позивачка ОСОБА_1 12.04.2011 року звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона народилася 09.02.1939 року та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і тому має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вказана соціальна допомога їй не нараховувалась та не виплачувалась. Тому просить визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області щодо ненарахування підвищення до призначеної пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй вказану соціальну допомогу за період з 05.10.2010 року і до винесення судом рішення по справі.                 

Ухвалою судді від 12.04.2011 року позовні вимоги, що перевищують визначений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду, залишено без розгляду, а у іншій частині вимог за період з 12.10.2010 року відкрито скорочене провадження.

               Відповідач –управління Пенсійного фонду України в Березанському районі позовні вимоги не визнав, надав суду письмове заперечення проти позову, посилаючись на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус “діти війни”, законодавчо не врегульовано, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, і не може бути застосований для визначення розмірів соціальних виплат непрацездатним громадянам. Також зазначив, що підвищення до пенсії на підставі Закону України “Про соціальний захист дітей війни” повинне виплачуватись за рахунок коштів Державного бюджету України,  а не за рахунок коштів Пенсійного фонду, і вказаним Законом не передбачено обов'язок саме відповідача здійснювати призначення та виплату пенсій дітям війни. Крім того, вважає, що при визначенні розміру державної соціальної  допомоги “дітям війни” застосовується ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції Закону від 28.12.2007 року, якою передбачена виплата державної соціальної допомоги з 01.01.2008 р. в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і зазначена допомога виплачується позивачці.    

               Оцінивши повідомлені сторонами обставини, вважаю, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка відповідно до ст.1 вказаного Закону має статус дитини війни та отримує державну соціальну допомогу як дитина війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Зазначені обставини підтверджено копією паспорта, пенсійного посвідчення, довідкою управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області.   

Відповідно до ст.ст. 6,7 вказаного Закону, дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008  п.п.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним.   

Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008  та від 30.11.2010 року № 1-47/2010 підкреслив, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України»закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З 1 січня 2008 року позивачу підвищено пенсію на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції від 28.12.2007 року). З 22 травня 2008 року, на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008, перерахунок пенсії з урахуванням ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції від 18.11.2004 року) позивачу ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Березанському районі не проводився.

                 Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В ст. 22 Конституції України закріплено гарантію конституційних прав і свобод, які не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. На данному положенні закону акцентував свою увагу Європейський Суд з прав людини у справі  “Кечко проти України»,  констатуючи, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що зміст прав і свобод людини –це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини –це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод –це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.   

Відповідно до п.п.2 п.2.1. та п.п.7 п.2.2 Положення про  управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року, на відповідача покладено обов’язок своєчасного нарахування, перерахування та виплати пенсій за рахунок коштів Фонду та інших джерел, встановлених законодавством України.

Крім того, статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 вказаного Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.   

Тому посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо виплати зазначених коштів з Державного бюджету України, не відповідають діючому законодавству України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку нею є надання соціальної допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.   

Зважаючи на викладене, посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством не приймається судом до уваги, оскільки ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання чинним законодавством України врегульоване.

Крім того, незважаючи на компетенцію деяких органів влади по наданню обов'язкових роз'яснень щодо виконання вимог законодавства, наявність чи відсутність будь-яких відомчих чи міжвідомчих роз'яснень, інструкцій та розпоряджень щодо механізму виконання норм Закону України не може бути підставою для невиконання цих норм, якщо це тягне за собою порушення прав та законних інтересів громадян України.

На підставі ст.162 КАС України з метою гарантування дотримання і захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень слід винести рішення про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці соціальну допомогу як дитині війни у передбаченому законодавством обсязі та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування позивачу вказаної допомоги у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею та документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

               Керуючись ст.ст.10,11,86,158-163, 183-2 КАС України, -

                                                         п о с т а н о в и л а :    

               Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни задовольнити повністю.                  

          Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області щодо нерахування належних ОСОБА_1 сум щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 12 жовтня 2010 року по 26 квітня 2011 року включно.                           

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  за період з 12 жовтня 2010 року по 26 квітня 2011 року включно, з урахуванням  проведених за цей період виплат.                   

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 3,40 грн.

Постанова підлягає негайному виконанню.    

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційної інстанції.    

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.          

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.     

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.    

                Суддя :