Справа  № 2-а-369/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року  Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в  складі :

          головуючого судді – Присакар О.Я.,

          при секретарі – Горбуновій Х.М.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до  управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, посилаючись на те, що 07.07.2010 року вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області з заявою про перерахунок пенсії, після цього повторно звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області з заявою про перерахунок пенсії  за 2010 рік із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2009 рік, а не за 2007 рік, відповідач листом від 17.12.2010 року відмовив їй в цьому.  На підставі чого, позивач просить визнати неправомірними дії відповідача,  зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01 липня 2010 року по нормі Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії та стягнути заборгованість пенсійних виплат за період з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року, а також виплатити заборгованість, що буде накопичуватися з дня подання адміністративного позову. Згодом заявою від 05.04.2011 року позивач уточнила позовні вимоги та просила визнати дії відповідача неправомірними, які полягають в тому, що черговий перерахунок пенсії за 2010 рік був проведений із застосуванням показника заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн.) в той час як згідно ч. 4 ст. 42 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при перерахунку пенсії  застосовується показник  середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії тобто за 2009 рік (1650, 43 грн.), зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.07.2010 року по теперішній час з урахуванням заробітної плати за 2009 рік та стягнути витрати, пов’язані з розглядом справи, а саме 5 грн. на сплату держмита та 1000 гривень - витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Вислухавши пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи,  суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі  Одеської області, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача серії від 08.09.2000 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

07.07.2010 року позивач звернулася до управління ПФУ в м. Ізмаїлі Одеської області з заявою про черговий перерахунок пенсії за 2010 рік, перерахунок було здійснено із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік.

Позивачка повторно звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до положень ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2010 рік із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2009 рік.

Згідно відповіді Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області №319/Н-01 від 17.12.2010 року, позивачці було відмовлено у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що відповідно до спільного листа Міністерства праці та соціальної політики України (від 11.03.2009 р. № 20/0/18-09/039) та Пенсійного фонду України (від 11.03.2009 р. №4096/02-01), до законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2009, 2010 роках проводяться із застосуванням показника заробітної плати за 2007 рік. Крім цього, зазначено, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, зміни, що були внесені до статей 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.п.3 ст.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якою була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини 1 ст. 40 цього Закону. Показник заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2009 рік, становить 1 650 грн. 43 коп.

Разом з тим, при перерахунку пенсії позивача у 2010 році відповідачем застосовано не показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік, а показник за 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення про розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Оскільки положення абзацу 3 частини 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції ЗУ від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідачеві слід було застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування» в якій вона діяла до вказаних змін.

Вищезазначена позиція суду співпадає з позицією Одеського апеляційного адміністративного суду викладеною у постанові від 02.06.2010 року (справа № 2-а-2806/09/1519, головуючий- Єщенко О.В.) та постанові  від 14.07.2010 року (справа № 2-а-5335/09/1412  головуючий –  Єщенко О.В.).

Спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, не є нормативно-правовим актом та зміст вказаного листа звужує права позивача, встановлені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку з чим не має бути застосований для визначення порядку перерахунку пенсії позивача.

За таких обставин, дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2010 році є протиправними.

Для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, керуючись ч.2 ст. 11 КАС України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог.

          За огляду на вищенаведене, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги, в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з  01 липня 2010 року по  31 грудня  2010 року, з урахуванням проведених виплат та зобов’язанні Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області провести ОСОБА_1 перерахунок та доплату пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 липня 2010 року по  31 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.  

          Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, які стосуються періоду з 01.01.2011 року, оскільки за вказаний період повинен бути застосований інший показник, крім того відсутні будь-які підстави та докази вважати що відповідач, відмовив позивачу у виплаті пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, відповідно статей 40, 42 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До судових витрат відповідно до ст. 87 КАС України відносяться і витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.90 КАС України витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.  Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Між тим, Постановою КМУ від 27.04.2006р №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено граничні витрати по сплаті компенсації за правову допомогу. Так, зазначеною Постановою КМУ встановлено, якщо компенсація сплачується суб’єктом владних повноважень, то граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

В п.4.1  Договору про надання юридичних послуг № 01/17 від 17.03.2011 року  зазначено, що позивачем сплачено за надання юридичних послуг суму у розмірі 1000 грн.  

В той же час, в матеріалах справи не має відомостей, які б свідчили про витрачений час на надання юридичних послуг, та відсутній документ на підтвердження сплати витрат в сумі 1000 грн., що перешкоджає суду визначити розмір компенсації, яка б підлягала відшкодуванню позивачу як понесених витрат на правову допомогу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн. не підлягають задоволенню.

Суд у відповідності до ст. 94 КАС України стягує з Державного бюджету України на користь позивача, витрати на оплату судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.9-11, 69 -71, 94, 183-2  КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1  з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з  01 липня 2010 року по  31 грудня  2010 року, з урахуванням проведених виплат.   

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області провести ОСОБА_1  перерахунок та доплату пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 липня 2010 року по  31 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати по сплаті судового збору в сумі 3, 40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                О. Я. Присакар