ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" січня 2008 р. Справа № 08/303-07
вх. № 10284/3-08
Суддя господарського суду Ковальчук Л.В.
при секретарі судового засідання Легкобит М.О.
за участю представників сторін:
позивача - Мєркулов Д.Г. дов. б/н від 04.09.07р. відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом Лозівське підприємство теплових мереж" в особі ліквідатора Заривайко В. В., м. Харків
до Міжгалузева регіональна корпорація "Теплоенергія", м. Харків
про стягнення 10727,20 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.06.07р. по 14.09.07р. у розмірі 10727,20 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 107,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 1187 грн., а також вжити заходів щодо забезпечення позову.
15.10.07р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному об*ємі, посилаючись на те, що в умовах Договору №9 від 02.06.04р. не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов*язання, а також зазначив, що позивач укладав вищевказаний Договір не з Міжгалузевою регіональною корпорацією "Теплоенергія", а з ТОВ "МРК Теплоенергія", в зв*язку з чим МРК "Теплоенергія" не є належним відповідачем по справі.
В судовому засіданні позивач підтримує заявлені позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з*явився.
Про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, ухвалою суду.
Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача судом встановлено, що 02.06.2004 року між ТОВ Міжгалузевою регіональною корпорацією "Теплоенергія (Повірений) та Лозівським підприємством теплових мереж (Довіритель) був укладений договір доручення № 9.
Відповідно до умов договору п.1.1. відповідач зобов*язується від імені і за рахунок позивача здійснити дії, права і обов*язки за якими набуває безпосередньо позивач: придбання товарів, придбання обладнення, забезпечення та здійснення розрахунків з метою погашення дебіторської та кредиторської заборгованості, виконання проектних, демонтажних, монтажних, пуско-налагоджувальних та ремонтно-будівельних робіт на об*єктах теплопостачання Лозівського підприємства теплових мереж (за письмовою згодою позивача).
Позивач в позовній заяві зазначає, що через неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за даним договором, заборгованість МРК "Теплоенергія" складає 230753,74 грн., у зв'язку з чим, на думку позивача, він має право на застосування до відповідача передбачених чинним законодавством заходів відповідальності за порушення виконання зобов'язання у вигляді пені.
Відповідальність за прострочення виконання зобов'язання передбачена ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Отже, чинним законодавством передбачено нарахування неустойки лише у разі прострочення виконання боржником зобов'язання.
Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Але позивач, в підтвердження своїх тверджень щодо порушення позивачем умов договору доручення не надав жодного доказу.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
З договору доручення №9 від 02.06.2004 року, на який посилається позивач в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача заборгованості не вбачається жодного грошового зобов'язання відповідача.
Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
Відповідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено чи дійсно право за захистом якого він звернувся, порушено відповідачем, чи порушено воно саме відповідачем.
При зверненні позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 10727,20 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором доручення № 9 від 02.06.04р., позивач не навів обставин в підтвердження наявності порушення з боку відповідача його прав або охоронюваних законом інтересів.
На підставі викладеного суд, дослідивши матеріали справи вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не наведено достатніх доказів на підтвердження наявності обставин на яких ґрунтуються вимоги, викладені в позовній заяві, а саме в підтвердження порушення відповідачем грошового зобов'язання та наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 230753,74 грн. а також правомірності нарахування пені.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Рішення підписане 21.01.08р.
Суддя Ковальчук Л.В.