РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

м.Рівне, вул.Петра Могили 24, тел: (0362) 22-10-74, 26-28-94

Справа № 2-604/11

Номер рядка звіту 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

06 травня 2011 року                                                                                                    

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

           судді    Красовського О.О.   

          при  секретарі Беднарчук Г.П.

          з участю представника сторони ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Рівненська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов"язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який помер 18.12.2000 року. За час подружнього життя вони набули нерухоме майно, яек було зареєстроване за чоловіком. Після смерті чоловіка позивачка звернулася до нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав. Однак нотаріус не пояснив їй процедуру оформлення таких прав, а саме, що вона має право на оформлення за собою 1/2 частини майна –як частка у спільній сумісній власності погруддя. В результаті цього спадщина була оформлена на двох спадкоємців порівну –по 1/2  частині кожному. Зважаючи на порушення прав позивачка звернулася до суду, і просить постановити рішення, яким недійсним та скасувати  свідоцтво про право на спадщину за законом, що було видане 25.08.2001 року Рівненською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області (реєстровий № 2-1050) щодо майна померлого ОСОБА_4. А також зобов’язати відповідача видати нове свідоцтво про право на спадщину за законом з урахуванням положень сімейного законодавства.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Пояснила суду про обставини, що описані вище і додала про те, що вона погано розуміється на юридичних термінах. Підписуючи заяву, що була подана до нотаріальної контори, вона сподівалася що майно має бути поділене з урахуванням всіх її прав, що передбачені законами. Просить задоволити позов.

Відповідач позов не визнав. Пояснив суду, що позивачка була про консультована щодо порядку оформлення спадщини і сама згодилася на те, щоб майно було розділене порівну. В той же час відповідач дає суперечливі покази щодо обставин, за яких подавалася заява про прийняття спадщини: один раз повідомляє суд, що вони консультувалися в адвоката, і там готували заяву; а пізніше зазначає, що сторони мали розмову в нотаріуса і там їх консультували.

Представник Рівненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області не з’явився в судове засідання. Про час слухання справи сторона була повідомлена належним чином. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи у їх відсутність. Судом приймається до уваги, що за положеннями частини 3 статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості постановлення рішення у відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення, але частково.

Як встановлено в судовому засіданні, в період з 14 серпня 1971 року по 18 грудня 2000 року позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія І-ГЮ № 257867 від 14.08.1971 р. Від цього шлюбу позивачка має два сина - ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Згідно рішення виконкому Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 28.12.1968 року чоловіку позивачки з земель колгоспу «Перемога» була виділена земельна ділянка під забудову площею 0,1200 га. Забудова вказаної земельної ділянки була дозволена рішенням виконкому Рівненської районної ради № 73 від 20.02.1969 р. Позивачка з чоловіком на вказаній земельній ділянці в с. Колоденка Рівненського району Рівненської області по вул. Рівненська, 17, побудували новий житловий будинок, який складається з 4-х жилих кімнат, коридору, кухні, санвузла та веранди, а також господарські будівлі, а саме: сарай, літню кухню, гараж та погріб.

25.01.1989 р. виконавчим комітетом Рівненської районної ради народних депутатів чоловіку позивачки було видано свідоцтво про право власності на новозбудований житловий будинок з надвірними будівлями. Також на підставі вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно в Рівненському обласному БТІ була проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

18.12.2000 р. ОСОБА_4 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина. В передбачений законом 6-ти місячний термін позивачка звернулась до Рівненської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Крім неї, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернувся син ОСОБА_5

29 серпня 2001 року державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було зареєстровано в реєстрі за № 4-1050. Згідно вказаного свідоцтва, вищевказаний житловий будинок, який був побудований позивачкою та її чоловіком, був успадкований в рівних долях між нею та ОСОБА_5 На підставі зазначеного свідоцтва в КП «Рівненське обласне БТІ провело реєстрацію прав власності –1/2 частина за позивачкою, а інша частина домоволодіння була зареєстрована за ОСОБА_5

На початку березня 2010 року ОСОБА_5 повідомив, що має намір продати належну йому частину спадкового житлового будинку, в зв'язку з чим між сторонами виник спір. В зв'язку з цим позивачка звернулася на консультацію до юриста для встановлення можливих варіантів поділу житлового будинку. Під час консультації юрист роз'яснив, що на час оформлення спадщини після смерті мого чоловіка нотаріусом невірно було встановлено склад спадкового майна. А саме, позивачка мала б успадкувати після смерті чоловіка 1/4 частину будинковолодіння, а 1/2 частина і так їй належала, оскільки вказане нерухоме майно було набуте під час шлюбу. Інша 1/4 частина будинковолодіння мала перейти до відповідача.

Згідно з п. 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 р., яка на даний час втратила чинність, проте діяла на час вчинення оскаржуваної нотаріальної дії, нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону "Про нотаріат" і принесеної присяги, сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Аналогічні зобов'язання нотаріуса передбачені ст.  5 Закону України «Про нотаріат»№ 3425-ХІІ від 02.09.1993 р.

Позивачка не розуміла наслідків вчинювальної нею нотаріальної дії. Це призвело до того, що позивачка, не отримавши вичерпну інформацію щодо свої прав, була позбавлена права на отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, яке передбачене пунктом 128 вище вказаної Інструкції та статтею 71 Закону України «Про нотаріат». Зазначений пункт інструкції передбачає, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається державним нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна.

Всупереч вказаному пункту Інструкції нотаріус не визначила частки померлого чоловіка позивачки у спільному майні подружжя, а видала свідоцтво про право на спадщину за законом і на належну позивачці власність.

Суд вважає, що при подачі позивачкою заяви до нотаріальної контори, де зазначено про те, що позивачка не претендує на право власності на майно, придбане під час зареєстрованого шлюбу з чоловіком, вона діяла під впливом помилки, з так званими «вадами волі». Тобто за умов, що перешкоджають вільному формуванню волі сторони, яка подала заяву, а, отже тягне невідповідність волі і волевиявлення.

Суд критично відноситься до показів відповідача про те, що позивачка знала про наслідки відмови від оформлення за нею майна, що було набуте під час шлюбу, оскільки відповідач надавав суперечливі покази щодо обставин, за яких подавалася заява про прийняття спадщини: один раз повідомляє суд, що вони консультувалися в адвоката, і там готували заяву; а пізніше зазначає, що сторони мали розмову в нотаріуса і там їх консультували. Тому суд зважає на позицію позивачки, що була викладена нею під час слухання справи.

Тому заявлені позовні вимоги про визнання недійсним та скасуваня  свідоцтва про право на спадщину за законом підлягають до задоволення.

Суд вважає, що не можуть бути задоволені позовні вимоги про зобов’язання нотаріальну контру вчинити певні дії, а саме видати нове свідоцтво з урахуванням положень КпШС України (яка діяла на час спірних правовідносин). Такий обов’язок нотаріуса випливає з діючих законодавчих актів, що передбачають порядок оформлення та видачі спадкоємцям документів щодо спадкового майна після смерті спадкодавця. Тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          По цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов"язання вчинити певні дії -  позов задоволено частково.

Визнати недійсним та скасувати  свідоцтво про право на спадщину за законом, що було видане 25.08.2001 року Рівненською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області (реєстровий № 2-1050) щодо майна померлого ОСОБА_4.

Роз’яснити сторонам, що видача нового свідоцтва про право на спадщину за законом повинне бути здійснене Рівненською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області з урахуванням частки ОСОБА_2 у спадковому майні як частки у спільній сумісній власності подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 45 грн. 50 коп. –судові витрати.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                                                                                             Красовський О.О.            

Примітка: повне рішення суду виготовлене 07.05.2011 р.