Справа № 2-а-1096/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

6 квітня 2011 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді –Абухіна Р.Д.

за участю секретаря – Добрянської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просить зобов’язати відповідача прийняти рішення про виплату їй як ветерану війни за 2009 рік разову грошову допомогу до 5 травня, передбачену ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з десяти мінімальних пенсій за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплаченої суми, та стягнути з відповідача зазначену суму у розмірі 4440 грн., поновивши їй строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вона, як інвалід війни першої групи, має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. В зв’язку з тим, що відповідач не здійснив відповідне нарахування та не виплатив щорічну разову грошову допомогу в 2009 р., передбачену законом, а здійснив часткову виплату, а саме 540 грн., просить відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2009рік в розмірі 4440 грн.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву,  в якій просила розглядати справу без її участі у зв’язку зі станом здоров’я та похилим віком.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов свого довірителя підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти позову, просила суд відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених в письмовому запереченні.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, з’ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом І групи, що підтверджується посвідченням серії Є № 071087, виданим 7.12.2007 р., і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни.

На момент звернення позивача до суду, виплата щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2009 рік здійснена в меншому розмірі, ніж передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».   

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-XI передбачено, що інвалідам війни І групи щорічно до 5 травня надається разова грошова допомога в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Позивач є ветераном війни, що не заперечується відповідачем, а тому на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі й право на отримання щорічної грошової допомоги.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що порядок виплати разової грошової допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2009 році повинна здійснюватись відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп/2008, у 2009 році ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлювала, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, зокрема, інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком.

Положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у 2009 та 2010 роках не змінювались. Законами України про Державний бюджет України на 2009, 2010 роки не встановлювались інші розмірі разової грошової допомоги.

В Постанові Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»зазначено, що вона прийнята з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року передбачає виплату разової грошової допомоги до 05 травня інвалідам війни І групи у розмірі 540 грн.

Проте у 2009 році ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначає розмір цієї допомоги –десять мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, положення Постанов Кабінету Міністрів України значно звужують права визначені Законом, що суперечить ст. ст. 8, 22 Конституції України, ст. 4 ЦК України.

Неспроможнім є посилання відповідача на Рішення Конституційного суду України № 4-зп від 03 жовтня 1997 року, оскільки Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та Постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року не є правовими актами однакової юридичної сили, а зміни до Законів вносяться тільки законами, а не нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2009 рік у розмірі встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також необхідно зазначити, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду, оскільки вона надала до суду документ (копію ухвали Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-7769/10), який підтверджує що вона зверталась до 09 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного ЦПК України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», що підтверджує поважність причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. 

Відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Посилання на те, що департамент тільки перераховує отримані з державного бюджету кошти для виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність конкретного механізму фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням даного виду соціального захисту осіб, не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання зазначеної щорічної допомоги, реалізація якої є обов'язком держави.

На підставі вищевикладеного, суд вважає наявними законні підстави для задоволення позову та приходить до висновку про необхідність зобов`язати відповідача нарахувати та провести виплату ОСОБА_1, як інваліду війни І групи, різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2009 рік, виходячи з десяти розмірів мінімальної пенсії за віком.

Керуючись ст. ст. 8, 22 Конституції України, ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 1, 2, 9, 11, 99, 122, 159-163, 254, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 –задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Зобов’язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1, інваліду війни І групи, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням виплаченої суми.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                            Абухін Р.Д.