Справа № 953/8363/24

Провадження № 3/953/2546/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року                                                                 м. Харків        

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Глос М.Л.,

за участю секретаря - Сороченко М.О.,

прокурора - Ольхового Б. С.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності –  ОСОБА_1 ,

розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Національної поліції України Департаменту стратегічних розслідувань 7-го управління з обслуговування Харківської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює лікарем ортопедом-травматологом у Державній установі «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка Національної академії медичних наук України», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який обіймає посаду лікаря ортопеда-травматолога вищої кваліфікаційної категорії відділення вертебрології Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка Національної академії медичних наук України» (далі - ДУ «ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України») і входить до складу військово-лікарської комісії, будучи суб`єктом декларування відповідно до п. п. г) п. 1, п. п. ґ) п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2024 року № 1700-VІІ (далі також – Закон № 1700-VІІ), порушив встановлені законом правила декларування за таких обставин. Перебуваючи за місцем роботи – у ДУ «ІПХС ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України», що по вул. Г. Сковороди, 80 у м. Харкові, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VІІ, без поважних несвоєчасно, а саме, 03 квітня 2024 року о 13:01 год., причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік. Зазначені дії містять ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт несвоєчасного подання ним декларації і пояснив суду, що пропустив установлений ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VІІ строк тому, що, раніше не будучи суб`єктом декларування, довідався про необхідність подати декларацію в останній день терміну виконання цих дій і не встиг їх своєчасно вчинити, оскільки заповнення декларації потребувало додаткового часу для отримання й опрацювання низки документів. Крім цього, зазначив, що допущений ним проступок зумовлений, у тому числі, хворобою його дружини, яка є інвалідом ІІ групи. У вчиненому щиро розкаявся і просив суд звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю діяння.

Прокурор у судовому засіданні висловив позицію про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції зазначеної статті.

Заслухавши пояснення у судовому засіданні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП повно, всебічно й об`єктивно з`ясувавши обставини справи за результатами аналізу й оцінки досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (за наявності), документами.

Законом «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20 вересня 2023 року № 3384-IX, який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, до п. п. г) п. 1 та п. п. ґ) п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VІІ було внесено зміни. Згідно з зазначеними змінами особами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», визнано: особовий склад штатних військово-лікарських комісій; голів та членів лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голів, їх заступників, членів та секретарів позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

Положення ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VІІ зобов`язують осіб, зазначених у п. 1, п. п. "а", "в"-"ґ" п. 2 ч. 1 ст. 1 даного нормативного акта, щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Отже, з 12 жовтня 2023 року члени як штатних, так і позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій стали суб`єктами декларування. На зазначених осіб не поширюються особливості, встановлені у ч. 7 ст. 45 Закону № 1700-VІІ для військовослужбовців і поліцейських поліції особливого призначення, залучених під час воєнного стану до ведення бойових дій, щодо терміну подання декларації не пізніше 90 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції). Відтак декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік члени військово-лікарських комісій зобов`язані подавати на загальних підставах – до 01 квітня поточного року.

Факт призначення ОСОБА_1 на посаду лікаря ортопеда – травматолога вищої кваліфікаційної категорії відділення вертебрології і його службове становище підтверджено даними досліджених у судовому засіданні витягу з наказу ДУ «ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України» № 118 «К» від 05 жовтня 2020 року і посадової інструкції, ознайомлення з якою ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом (а. с. 16–22).

Відповідно до п. п. 1 п. 1 Статуту Державна установа «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М. І. Ситенка Національної академії медичних наук України» є науковою неприбутковою установою, яка заснована на державній власності і належить до відання Національної академії медичних наук України (а. с. 23 –32).

Наказом виконувача обов`язки директора ДУ «ІПХС ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України» від 14 лютого 2024 року № 40 «О» в інституті було створено позаштатну постійно діючу військово-лікарську комісію, а наказом від 29 березня 2024 року № 59 «О» до її складу включено ОСОБА_1 . Текст останнього наказу, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомився під підпис, містив роз`яснення про те, що відповідно до Закону № 3384-ІХ члени штатних, а також позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій є суб`єктами декларування і повинні виконати вимоги ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VІІ (а. с. 15). Обидва зазначені накази були предметом дослідження суду у судовому засіданні.

Отже, за своїм посадовим становищем, яке підтверджено наведеними вище документами, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік до 00:00 31 березня 2024 року.

Натомість згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій, роздруківку з якого досліджено у судовому засіданні, ОСОБА_1 подав таку декларацію за межами встановленого законом терміну – 03 квітня 2024 року о 13:01 год. (а. с. 33–40).

Твердження ОСОБА_1 у судовому засіданні про його несвоєчасну поінформованість щодо обов`язку подати декларацію і хворобу дружини, яка є інвалідом ІІ групи, не спростовують наявності у його діях юридичних ознак адміністративного правопорушення. Адже, по-перше, обов`язок виконання встановлених законом вимог фінансового контролю був доведений до відома ОСОБА_1 наказом від 29 березня 2024 року № 59 «О» одразу після включення його до складу військово-лікарської комісії. По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Посилання ОСОБА_1 на незадовільний стан здоров`я його дружини суд до уваги не приймає, оскільки він не надав медичних документів на підтвердження відповідної обставини і доказів того, що вона об`єктивно перешкоджала подати декларацію в установлений законом термін.

Дії ОСОБА_1 , які полягали у несвоєчасному поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, без поважних причин, містили формальні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Разом із тим, положення ст. 22 цього Кодексу наділяють суд дискреційними повноваженнями при малозначності вчиненого правопорушення звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Зазначений правовий інститут спрямований на втілення у правозастосовній практиці засад гуманізму, справедливості, індивідуалізації, домірності відповідальності вчиненому діянню та економії адміністративної репресії.

У розумінні наведеної правової норми малозначним може бути визнано діяння, яке хоч і формально містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, однак з огляду на конкретні обставини його вчинення не заподіяло і не могло заподіяти істотних негативних наслідків правам, свободам, законним інтересам інших осіб, інтересам держави або суспільства. Виняток становлять лише правопорушення, вичерпний перелік яких наведено у Примітці до ст. 22 КУпАП, до яких законодавець безумовно імперативно забороняє застосовувати положення цієї статті (ч. 4 ст. 121 – повторне протягом року порушення правил керування або експлуатації транспортними засобами, ременями безпеки чи мотошоломами; ч. 5 ст. 122 – порушення правил дорожнього руху, що спричинило аварійну ситуацію; ст. 122-2 – невиконання водіями вимог про зупинку; ст. 122-4 – залишення місця дорожньо-транспортної пригоди; ч. 3 ст. 123 – порушення правил руху через залізничні переїзди, вчинене під час надання послуг з перевезення пасажирів або перевезення небезпечних вантажів; ч. ч. 2 – 5 ст. 126 – керування транспортним засобом особою, яка не мала такого спеціального права, позбавлена його або обмежена у можливостях здійснення цього права; ст. 130 – керування транспортними засобами у нетверезому стані; ст. 160-1 цього Кодексу – порушення порядку торгівлі пальним).  

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю діяння, суд виходить із такого.

Згідно з визначенням, закріпленим у ст. 1 Закону № 1700-VІІ, корупція – це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

За дефініцією, закріпленою у цій же правовій нормі, корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальності.

Відповідно до обставин, встановлених у цій справі, ОСОБА_1 не використовував своїх службових повноважень лікаря військово-лікарської комісії та пов`язаних із цим можливостей для одержання неправомірної вигоди, не пропонував, не обіцяв сам, не приймав обіцянок або пропозицій від інших осіб на її отримання і не переслідував такої мети.

Отже, вчинене ОСОБА_1 діяння не є корупційним правопорушенням, оскільки не містить ознак корупції, визначених у ст. 1 Закону № 1700-VІІ як обов`язкові. Натомість згідно з цією ж правовою нормою допущений ним проступок є правопорушенням, пов`язаним із корупцією, як діяння, що порушує встановлені цим нормативним актом вимоги, вчинене особою, зазначеною у статті 3 Закону № 1700-VІІ, за яке встановлено адміністративну відповідальність.

Наведене вище видова ознака скоєного проступку знижує його потенційну і реальну небезпеку порівняно з корупційним правопорушенням.

Допущене ОСОБА_1 правопорушення за змістом полягало лише у недотриманні нормативно встановленого терміну подання декларації. Водночас додержання цих строків є не самоціллю, а лише засобом досягнення ефективності фінансового контролю, покликаним дисциплінувати декларантів і створити необхідні організаційні умови для забезпечення прозорості доходів і видатків зазначених у Законі № 1700-VІІ посадовців, перевірки правомірності походження їх активів. Адже виконання уповноваженими органами цих завдань за відсутності часових меж подання суб`єктами декларування відповідної інформації в установленій законом формі було б украй ускладненим.

Оцінюючи поведінку ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що до складу військово-лікарської комісії його було включено наказом № 59 «О» 29 березня 2024 року (а. с. 16). Тобто правовий обов`язок подавати декларацію у лікаря виник лише за 2 дні до закінчення встановленого ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VІІ строку на її подання. Дана обставина викликала об`єктивні труднощі у дотриманні цього строку особою, котра раніше не була суб`єктом декларування і не мала досвіду виконання відповідних дій. Дійсно, згадані труднощі не мали непереборного характеру і з формальної точки зору не виключають наявності у діях ОСОБА_1 , що полягали у несвоєчасному поданні декларації, складу адміністративного правопорушення, проте, на переконання суду, дають підстави не розцінювати ці дії як прояв грубої недбалості чи безвідповідального ставлення до виконання вимог фінансового контролю.

Пропуск ОСОБА_1 строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VІІ, становив лише 2,5 дні, що суд вважає незначним, особливо з урахуванням наведеної вище обставини.

За обставин даної справи пропуск членом військово-лікарської комісії строку подання декларації на зазначений вище термін не завадив дотриманню права громадян на доступ до інформації про його майно, доходи і видатки як посадової особи, належній і своєчасній перевірці повноти і достовірності задекларованих ним відомостей, не ставить під сумнів фінансову доброчесність ОСОБА_1 , не призвів до підвищення корупційних ризиків, не зашкодив і не міг зашкодити реалізації антикорупційної політики держави.

Виходячи з викладеного допущений ОСОБА_1 проступок не завдав і не міг завдати жодних реальних негативних наслідків правам, свободам та законним інтересам інших осіб, інтересам держави та суспільства.

З огляду на зазначене, а також на притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності вперше і відсутність обставин, що її обтяжують, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУаАП і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі ст. 22 цього Кодексу у зв`язку з малозначністю діяння, обмежившись оголошенням ОСОБА_1 усного зауваження.

Керуючись ст. ст. 22, ч. 1 173-2, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 172-6 КУпАП на підставі статті 22 цього Кодексу у зв`язку з малозначністю діяння, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, та особою, щодо якої її винесено

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі апеляційного оскарження – з дня прийняття остаточного рішення апеляційним судом, якщо постанову не було скасовано.

Суддя                                                                         М. Л. Глос