Справа № 136/1786/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року                                                        м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Присяжний О.І., розглянувши матеріали, які надійшли від в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області Державної податкової служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянин України, працює на посаді головного бухгалтера ФГ «Україна», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягуваного до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 993 від 15.08.2024, в АДРЕСА_2 , при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ФГ «Україна» було встановлено, що посадова особа – головний бухгалтер ОСОБА_1 допустив ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку, а саме: п. 44.1 ст. 44; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 201.10 ст. 201; п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2019 по 31.03.2024 на загальну суму 1 069 246 грн., за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлений належним чином (повістку про виклик до суду отримано 05.10.2024, про що зазначено у розписці та засвідчено особистим підписом). Клопотання про відкладення судового засідання не подано, причини неявки не повідомлені.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 був обізнаний про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, не подав письмових заперечень проти протоколу, до суду не з`явився, отож його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. У зв`язку з цим суд розглядає вказану справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши та вивчивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення № 993 від 15.08.2024; акт документальної позапланової виїзної перевірки від 15.08.2024 № 29013/02-32-07-01/20092010, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.

За змістом частини другої статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються,серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (частина перша статті 251 КУпАП).

Відповідно до положень статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення.

Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 163-1 КУпАП настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 993 від 15.08.2024 ОСОБА_1 будучи головним бухгалтером ФГ "Україна" допустив ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку, а саме: занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2019 по 31.03.2024 на загальну суму 1 069 246 грн.

Правопорушення виявлено актом документальної позапланової виїзної перевірки від 15.08.2024 № 29013/02-32-07-01/20092010.

Будь-які інші докази, крім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 статті 54 ПК України).

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (пункт 56.4 статті 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

У справі, що переглядається, відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість від 15.08.2024 № 29013/02-32-07-01/20092010.

Проте закономірно допускати, що за результатами оскарження таке податкове повідомлення-рішення, в разі його винесення, може бути скасоване.

Відтак не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Таким чином складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки є передчасним.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі Коробов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом . Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі Кобець проти України.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки матеріали справи не містять допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, то провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 163-1, 247 ч.1 п.1, 283, 284, 285, 289 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Суддя                                                                               Олексій ПРИСЯЖНИЙ