Номер провадження: 33/813/1758/24

Номер справи місцевого суду: 495/1391/24

Головуючий у першій інстанції Волкова Ю.Ф.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушеня, передбаченного ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №477080, 16.02.2024 року о о 14:50 год. в селі Олексіївка по вулиці Центральній, Білгород-Дністровський район, Одеська область, ОСОБА_1 керував мопедом марки «Ямаха» без д/з, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запахом алкоголю с порожнина рота, нестійкою ходою та почервонінням обличчя, від проходження оглядну на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Алкотестеру «Драгер 6810» та проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився. Зазначеми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2024 року, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.

Не погодившись з наведеною постановою суду, 03.06.2024 року ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2024 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та визнати, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченного ч.1 ст. 130 КУпАП. Також ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2024 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови отримав 23.05.2024.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наявні в матеріалах справи відеозаписи не відповідають критерію допустимості доказів, оскільки вони зібрані з різних відеопристроїв з тривалістю близько двох хвилин, які не фіксують увесь процес виявлення правопорушення, а між першим та другим фрагментом відеозаписів наявний значний часовий розрив. Протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на зазначені відеозаписи, а отже вони є неналежними. З цього слідує, що дослідивши відеозаписи неможливо встановити, що передувало пропозиції ОСОБА_1 пройти тест за допомогою приладу драгер та чи було дотримано вимог Закону працівниками поліції в частині повідомлення про причину зупинки.

В обґрунтування доводів також зазначає, що суд першої інстанції не встановив, які правові підстави були для перевірки документів у ОСОБА_1 , оскільки останній не допускав будь-яких порушень, а отже всі наступні вимоги працівників поліції він був не зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустими доказами. З матеріалів справи неможливо встановити дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду, послідовності їх дій, відібрання пояснень та складання долучених документів.

Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про відсторонення апелянта від керування транспортним засобом, що додатково свідчить про те, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Зазначення в протоколі, що документи не вилучались, транспортний засіб не затримувався, тимчасовий дозвіл на право користування транспортним засобом не видавався підтверджує необґрунтованість підозри щодо перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння та відсутність підстав для направлення його медичного закладу для проведення огляду. Працівниками поліції не було наведено обґрунтованих підстав, з яких вони дійшли висновку про наявність ознак сп`яніння, а отже відсутні підстави поза розумним сумнівом вважати, що ОСОБА_1 відмовився проїхати з працівниками поліції до медичного закладу чи пройти на його місці. ОСОБА_1 не було проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу, огляд на місці зупинки проведений не був, свідки не залучались.

В судове засідання, призначене на 10.10.2024 о 09:30 год. ОСОБА_1 , та його захисник – адвокат Зенкін В.О. не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи надання стороною захисту пояснень у попередніх судових засіданнях, справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.

З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , судом першої інстанції розглянута 13.05.2024 без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Повний текст оскаржуваної ОСОБА_1 отримав 23.05.2024.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 03 червня 2024 року, що відомостями на поштовому конверті.

За таких обставин, строк на апеляційне оскарження постанови суду від 13.05.2023 пропущений з поважних причин, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №477080 від 16.02.2024;

- рапортом від 16.02.2024;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з відміткою про відмову від проходження огляду;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

- відеозаписами з місця події на яких зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння;

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини   ОСОБА_1 встановленої постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2024 року та порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи не відповідають критерію допустимості доказів, оскільки вони зібрані з різних відеопристроїв з тривалістю близько двох хвилин, які не фіксують увесь процес виявлення правопорушення, а між першим та другим фрагментом відеозаписів взагалі наявний значний часовий розрив. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на зазначені відеозаписи, а отже вони є неналежними.

Проте, зазначені доводи апеляційний суд не приймає, з огляду на таке.

Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

До матеріалів справи долучений CD-R диск, який містить відеозаписи події, що мали місце 16.02.2024 та стали підставою для складення протоколу відносно ОСОБА_1  зач. 1 ст. 130 КУпАП,

Зафіксовані на них обставини, зокрема, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості   ОСОБА_1 у його вчиненні.

Безперервність відеозаписів, не спростовує належності фіксації факту правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 . При цьому, надані відеозаписи сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містять ознак фальсифікації, а наявні відеофайли відтворюють в необхідному обсязі обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Крім того, скаржником не заперечується, що на вказаних відеозаписах зафіксований саме він, відтак апеляційний суд вважає долучені відеозаписи належними, достовірними та допустимими.

Доводи апеляційної скарги про те, що з відеозаписів неможливо встановити, чи було дотримано вимог Закону працівниками поліції в частині повідомлення про причину зупинки є неспроможними, оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Доводи скаржника в частині того, що з матеріалів справи неможливо встановити дотримання працівниками поліції процедури проведення огляду, послідовності їх дій, відібрання пояснень та складання долучених документів не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому з дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення та від його підпису, що є окремим спростуванням заявлених доводів в частині відібрання пояснень.

Доводи ОСОБА_1 в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про відсторонення апелянта від імовірного керування транспортним засобом, документи у нього не вилучались, транспортний засіб не затримувався, тимчасовий дозвіл на право користування транспортним засобом не видавався не впливають на зміст та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Також безпідставними є твердження в апеляційній скарзі, що працівниками поліції не було наведено обґрунтованих підстав, з яких вони дійшли висновку про наявність ознак сп`яніння, а отже відсутні підстави поза розумним сумнівом вважати, що ОСОБА_1 відмовився проїхати з працівниками поліції до медичного закладу чи пройти на його місці, оскільки підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд. Разом з тим, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксований в порядку передбаченому ст. 266 КУпАП, на відеозаписи, які наявні в матеріалах справи.

Посилання ОСОБА_1 , про те, що працівниками поліції не було проінформовано про порядок застосування спеціального технічного засобу, огляд на місці зупинки проведений не був, апеляційний суд розцінює критично, оскільки з аналізу змісту положень п. 5 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 слідує, що поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу безпосередньо перед проведенням огляду на стан сп`яніння. Відтак, зважаючи на усвідомлену відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, працівники поліції в силу наведених вище норм, не повинні були роз`янювати порядок застосування спеціального технічного засобу, тим більше проводити огляд без згоди ОСОБА_1 .

Також слід зазначити, що з урахуванням того, що обставини викладені в протоколі ААД № №477080 від 16 лютого 2024 року фіксувалися спеціальними технічними засобами, працівники поліції, з огляду на положення ст. 266 КУпАП України не зобов`язані були залучати свідків для підтвердження факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому доводи в цій частині є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме - відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Оскільки правового значення мотиви відмови від проходження огляду не мають, не може бути підставою для звільнення від відповідальності відомості про стан здоров`я осіб, які вплинули на факт відмови.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції прийнято законне рішення, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно п. 1 ч. 8 ст .294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2024 року.

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду                                         Є.С. Сєвєрова